Від виходу друком першого видання "Кобзаря" і до сьогодні про Т. Шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в Україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. Його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів.
З поетичною спадщиною Т. Шевченка я почала знайомитися ще в дитячому садочку, потім стала читати Шевченка в школі. Вірші, поеми, балади хвилювали мене, викликали співчуття. Серед поетичних творів особливо пам'ятними для мене є поезії, які ніби відкривають внутрішній світ митця. Перш за все це поезії "Думи мої, думи мої". Чому поезії, а не поезія? У Т. Шевченка є дві поезії з такою назвою, які, на мою думку, доповнюють одна одну і свідчать про незмінність поглядів поета на творчість та її призначення.
Перша поезія з такою назвою написана Т. Шевченком 1839 року в Петербурзі. Уже викупили Тараса з кріпацтва, уже навчався він в Академії художеств, а прагнення писати не покидало митця. Чи потрібно його слово, його "діти", як називає Шевченко поетичні рядки своїх віршів? І для кого? Т. Шевченко — син свого народу, відданий син своєї Вітчизни, а тому і ставить перед собою митець завдання:
Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас, —
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну.
Служити своїм словом рідному народові й Вітчизні, будити в ньому волелюбність — таке завдання поета:
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині.
А в однойменному вірші 1847 року "думами" поет називає вісті з України, без яких він не може жити па засланні. Це сум за рідшім краєм:
Думи мої, думи мої
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
"Думи мої, думи мої..." 1839 року — це твір-програма поета. Покладена на музику, ця поезія стала гімном творчості Кобзаря. Коли лунає Шевченкове слово під супровід музики, то мені теж хочеться встати і співати, — ось така сила — сила Шевченкового слова.
Усвоєму творі осип турянський показує на прикладі конкретних людей, до чого призводить війна. здорові, молоді хлопці, які могли б довго жити на благо собі, своїм сім’ям і навіть країні, були змушені віддати все своє життя війні і навіть померти не в заспокоєнні, а в муках. на жаль, так відбувається на війні дуже часто. на тлі страждань головних героїв свого твору осип турянський також показує і невисоку вартість інших аспектів життя людей. сьогодні, як ніколи раніше, в житті людини важливі гроші. уявіть, чи будуть вони потрібні, якщо завтра вибухне війна? якщо вас візьмуть в полон, а потім, втікши з нього, вам доведеться йти по жахливого холоду без надії на порятунок? навіщо взагалі в такій ситуації потрібні гроші? відповідь на це питання дали герої розглянутого мною твори. вони розпалили грошима багаття. їм необхідно було врятуватися, а обставини склалися таким чином, що гроші могли знадобитися тільки в якості речі для розпалювання багаття. цим прикладом осип турянський показує всім своїм читачам відносність життя у нашому світі. необхідно завжди пам’ятати, що те, що сьогодні корисно і потрібно, завтра може повністю знецінитися. важливо залишатися людиною, адже в найскладніших обставинах визначальну роль відіграє далеко не фінансовий ресурс, а характер і душа. все вищезгадане якоюсь мірою характерно і для мистецтва. про яке мистецтво може йти мова в таких складних обставинах? дещо інше місце у творі осипа турянського відведено почуттям. люди стають більш чутливими в ті моменти, коли розуміють, що життя їх незабаром може обірватися. головні герої твору саме це і відчувала, а тому стали згадувати своїх рідних і близьких і різні життєві ситуації з ними. при цьому варто зазначити, що напередодні швидкої смерті люди можуть відчувати почуття негативного, ненависного характеру, що може підштовхнути їх до якихось нелюдських вчинків. варто визнати, що головні герої твору були позбавлені всього цього – вони вели себе дуже гідно , хоч і розуміли, що можуть, наприклад, вбити когось одного і вижити завдяки цьому. вони не стали цього робити, дочекавшись, поки найслабший помре природним чином. як мені здається, задумка автора полягала в тому, щоб показати, наскільки все, крім людських якостей, відходить на другий план, коли людина стикається з перспективою швидкої смерті. у такі моменти дуже складно не позбутися свого звичайного вигляду і головні герої твору повинні стати прикладом для кожного читача.
Объяснение:
Від виходу друком першого видання "Кобзаря" і до сьогодні про Т. Шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в Україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. Його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів.
З поетичною спадщиною Т. Шевченка я почала знайомитися ще в дитячому садочку, потім стала читати Шевченка в школі. Вірші, поеми, балади хвилювали мене, викликали співчуття. Серед поетичних творів особливо пам'ятними для мене є поезії, які ніби відкривають внутрішній світ митця. Перш за все це поезії "Думи мої, думи мої". Чому поезії, а не поезія? У Т. Шевченка є дві поезії з такою назвою, які, на мою думку, доповнюють одна одну і свідчать про незмінність поглядів поета на творчість та її призначення.
Перша поезія з такою назвою написана Т. Шевченком 1839 року в Петербурзі. Уже викупили Тараса з кріпацтва, уже навчався він в Академії художеств, а прагнення писати не покидало митця. Чи потрібно його слово, його "діти", як називає Шевченко поетичні рядки своїх віршів? І для кого? Т. Шевченко — син свого народу, відданий син своєї Вітчизни, а тому і ставить перед собою митець завдання:
Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас, —
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну.
Служити своїм словом рідному народові й Вітчизні, будити в ньому волелюбність — таке завдання поета:
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині.
А в однойменному вірші 1847 року "думами" поет називає вісті з України, без яких він не може жити па засланні. Це сум за рідшім краєм:
Думи мої, думи мої
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
"Думи мої, думи мої..." 1839 року — це твір-програма поета. Покладена на музику, ця поезія стала гімном творчості Кобзаря. Коли лунає Шевченкове слово під супровід музики, то мені теж хочеться встати і співати, — ось така сила — сила Шевченкового слова.