Мелашка дуже красива дівчина, яка відразу припадає до серця Лаврінові. Вона із багатодітної сім'ї, не дуже заможної, спокійна та привітна. Але коли вона повертається з Києва, то стає схожа на Мотрю. Вона дуже кардинально змінюється: спершу Мелашка й слова поперек не могла сказати Кайдашисі, а потім вже відповідала їй як Мотря. Та Мелашка на фоні Мотрі була ще привітнішою, ніж Мотря.Тільки раз автор порівняв Мелашку з вовчицею, коли вона обороняла своїх дітей. Хоча ця характеристика й знижена, проте своєї привабливості Мелашка все ж не втрачає. Зверніть увагу, незважаючи на те, що Кайдашиха точила Мелашку, «як вода камінь», а Мотря «підкопувалась під неї, мов річка під крутий берег», вона все ж не уподібнюється до них, не втрачає людської подоби, а йде на прощу до Києва й залишається там у проскурниці. Мелашка гірко сумує за Лавріном, глибоким ліризмом сповнені її почуття до нього: «Не жаль мені ні села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли одразу так залило мою душу сльозами».
Батько, взагалі, це Наум Дрот, а Василь закохався у Марусю.
Настя : "Добра жінка, роботяща, хазяйка слухняна. Ночі не поспить, усюди старається, б'ється, достає і вже зробить і дістане, чого мужикові хотілось. "
Наум : " Парень на усе село, батьку і матері слухняний, старшим себе покірний, меж товаривством друзяка, ні півслова ніколи не брехав, горілки не впивавсь і п'яниць не терпів, з ледачим не водивсь. Завжди ходив до церкви, бідним грошами допомагав. "
Маруся : (написано у прикріпленому фото)
Василь : " Старшим боярином був з городу парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уст козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум'яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синій і китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки підперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрі, шкапові, з підковами."
Батько, взагалі, це Наум Дрот, а Василь закохався у Марусю.
Настя : "Добра жінка, роботяща, хазяйка слухняна. Ночі не поспить, усюди старається, б'ється, достає і вже зробить і дістане, чого мужикові хотілось. "
Наум : " Парень на усе село, батьку і матері слухняний, старшим себе покірний, меж товаривством друзяка, ні півслова ніколи не брехав, горілки не впивавсь і п'яниць не терпів, з ледачим не водивсь. Завжди ходив до церкви, бідним грошами допомагав. "
Маруся : (написано у прикріпленому фото)
Василь : " Старшим боярином був з городу парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уст козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум'яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синій і китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки підперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрі, шкапові, з підковами."