Тема: Заклик до сприйняття людської гідності, неповторності кожної особистості. Iдея: Довести читачевi, що кожна людина неповторна. Ідея людської гідності, гордості за того, "що ти - людина", доповнюється тут мотивом уселюдської спільноти яскраво вираженим протестом проти диктату сили, авторитарності". Мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповажага. Через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади. Провiдним художним засобом є — «Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.» Епiтети: «Очицями, повними блекоти», «Він гримів одержимо і люто», «лице рябе». Протиставлення: «Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я.» Афористичний висновок вірша "Я..." можно сприймати як максиму самого поета, його розуміння призначення кожної людини на землі.
Виникнення театру пов’язане
з формуванням принципово нових взаємин між тими двома типами пове-
дінки – грою та ритуалом, які властиві не лише людині, а й цілому живо-
му світові. Коли ритуал передбачає відтворення дій за наявними наочними
взірцями, то в грі витворюються, з одного боку, системи умовностей, неза-
лежні від конкретних взірців, а з другого – пошукові схеми, що дозволяють
відкривати нові можливості для діяння. Проте саме після того, як гра стає
знаряддям експериментального дослідження світу, його випробуванням, з неї
починають розвиватися зародкові форми театрального мистецтва як необхід-
ної противаги для незмінно відтворюваної ритуалістики. Ці ігрові видовищні
елементи формуються в надрах самих обрядів, закладаючи в них внутрішню
суперечливість, як рушії подальшого розвитку та виокремлення театральних
видовищ як самостійних форм творчості.
Гра як розвага, сакральне дійство б осмислення світу, наслідування
людьми один одного, тварин чи навіть природних явищ, схильність до від-
творення в жестах і мові побаченого і відчутого – усе це властиве суспільству
на всіх етапах його розвитку. В Україні також з давніх-давен зберігалися те-
атральні елементи в народних обрядах та іграх, синтетично поєднаних з піс-
нею і танцем.
Однак початок театру можна пов’язувати не з обрядом і не з будь-якою
грою взагалі, а тільки з естетичною функцією обрядового дійства, з драма-
тичною грою, тими елементами обряду, видами ігор, у яких наявне образно-
художнє відтворення діяльності людини, стосунків між людьми1
.
Iдея: Довести читачевi, що кожна людина неповторна. Ідея людської гідності, гордості за того, "що ти - людина", доповнюється тут мотивом уселюдської спільноти яскраво вираженим протестом проти диктату сили, авторитарності".
Мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповажага. Через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади.
Провiдним художним засобом є — «Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.» Епiтети: «Очицями, повними блекоти», «Він гримів одержимо і люто», «лице рябе».
Протиставлення: «Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я.»
Афористичний висновок вірша "Я..." можно сприймати як максиму самого поета, його розуміння призначення кожної людини на землі.