Хто в оповіданні приблуда був толерантним ,а хто ні​

Тся вволю посмеяться, то нужно обязательно прочитать повесть Ярослава Стельмаха «Митькозавры с Юрковка, или Химера лесного озера». В ней такие захватывающие приключения двух шестиклассников - за уши не оторвешь от книжки. Когда читаешь эту повесть, то кажется, что написал неизвестный писатель, а такой же мальчик, как герой произведения.Ярослав Стельмах отнюдь не украшает школу, откровенно говорит об отношении учеников к учительнице ботаники и зоологии. Стельмах называет ее так, как говорят дети, - «ботаничку».Именно она задала шестиклассникам задачи: за лето собрать коллекцию насекомых. Мальчики вспомнили, что никому не нужны такие коллекции и они пылятся в кабинете биологии, но ухватились за эту задачу. 
Чтобы выполнить ее, нужно было ехать в Митькиной бабушке в деревню, а родители сомневались, можно ли таких разбойников навязывать старенькой. И все-таки Сережка и Митька сумели доказать родителям, что без коллекции они в сентябре просто погибнут. 
В селе друзья сразу же нашли озеро в лесу, восстановили чей шалаш и все время проводили там. Кроме них, к озеру приезжал на велосипеде еще один городской гость - четырнадцатилетний Васька. Он рассказал шестиклассникам, что в озере живет какое-то чудовище. Дети решили выследить ящера, ведь четко видели огромные следы на прибрежном песке, ночью слышали страшный рев и наблюдали, как булькает вода в глубоком месте. 
Пытаясь поймать чудовище и прославиться, Митька и Сережка делали ловушки, засады, поочередно дежурили ночью. Целый месяц мальчики читали книжки о геологических периоды на Земле и о животных, которые когда-то населяли нашу планету. Как оказалось потом, никакого Митькозавр не существовало, а над друзьями пошутил Васька. И Митька и Сережка не обижены, ведь за этот месяц они пережили множество таинственных и веселых приключений, и в дополнение перечитали много книг по биологии. 
Перевернута последняя страница повести, но так не хочется расставаться с героями произведения. И я знаю, что Ярослав Стельмах написал несколько сборников рассказов для детей и о детях, я с удовольствием прочитают на каникулах

Головні герої оповідання мені настільки сподобалися, що коли б у мене була можливість написати кому-небудь з них листа, я б задоволенням звернулася до кожного з них. Якщо б я могла написати листа Яві, я б звернулася до нього приблизно з такими словами:«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!»