Уголовного героя гаряче і любляче серце. він не терпить несправедливості, він відважний. часом міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. образ міо дано в розвитку. спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розпові в старій легенді, яку нашептав міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. до кінця твору міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань. самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги.
Не можна бути щасливим, якщо достаток і багатство створені за рахунок нещастя інших "На чужому нещасті щастя не побудуєш". Майже у кожного народу є схоже прислів'я. І недаремно, бо воно так і є. Людина, що побудувала своє власне щастя на нещасті когось іншого, може здаватися щасливою, але не буде нею. Не буде щасливим підприємещь, що розоряє конкурентів нечесним шляхом. Не буде щасливою чоловік або жінка, розбивши чужу сім'ю, щоб створти власну. Причина цього дуже проста: людина завжди буди пам'ятати, що наробила, і, якщо в неї є совість, буде мучитися совістю. Навіть якщо людина безсовісна, вона теж буде страждати, вже від страху, що хтось може зробити з нею те ж саме. На перший погляд, людина, що набула собі такого "щастя" безчесним шляхом, може здаватися вельми щасливою, веселитися і радіти, але ми не знаємо, чи не мучає її безсоння від мук совісті або страху втратити це своє щастя. На мій погляд, таке щастя і не щастя зовсім. Це лише омана, ілюзія щастя. Бо у по-справжньому щасливої людини чиста совість.
"На чужому нещасті щастя не побудуєш". Майже у кожного народу є схоже прислів'я. І недаремно, бо воно так і є. Людина, що побудувала своє власне щастя на нещасті когось іншого, може здаватися щасливою, але не буде нею. Не буде щасливим підприємещь, що розоряє конкурентів нечесним шляхом. Не буде щасливою чоловік або жінка, розбивши чужу сім'ю, щоб створти власну. Причина цього дуже проста: людина завжди буди пам'ятати, що наробила, і, якщо в неї є совість, буде мучитися совістю. Навіть якщо людина безсовісна, вона теж буде страждати, вже від страху, що хтось може зробити з нею те ж саме.
На перший погляд, людина, що набула собі такого "щастя" безчесним шляхом, може здаватися вельми щасливою, веселитися і радіти, але ми не знаємо, чи не мучає її безсоння від мук совісті або страху втратити це своє щастя. На мій погляд, таке щастя і не щастя зовсім. Це лише омана, ілюзія щастя. Бо у по-справжньому щасливої людини чиста совість.