Сучасне покоління живе у час бурхливих змін. швидкий потік інформації, науково-технічний прогрес — все це та багато інших чинників призводить до трансформації нашого суспільства. багато хто скаже, що ми живемо у час неймовірних відкриттів, котрі подарують нам не аби які можливості. але чи замислювався хтось які наслідки ми матимемо через пару десятиліть? здобуваючи могутні знання, вражаючі досягнення у сфері комунікації та нанотехнологій, мало хто замислюється яку нищівну кризу несе некерований потік інформації, котру все швидшими і швидкими темпами виробляє сучасне суспільство, не осмисливши вже здобуту інформацію, ми виробляємо нову, котра поглинає день за днем. у наш час на перше місце поставлений розвиток науки та техніки, але через це багато хто відвернувся від таких проблем сучасного світу як голод, злиденність, нерівність між багатими та бідними, збереження історії тощо.
Же для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. та це лише ілюзія. шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. волею історії він ототожнений з україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. ми на вічному шляху до тараса шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе — свій час і україну в ньому. але щоб краще зрозуміти його як нашого сучасника, треба повністю осягнути його як сучасника людей, проблем, суспільства xix століття. він сам приходить у наш день. але й ми повинні йти в його час. лише так між нами й ним буде глибше взаєморозуміння. ми щиро захоплюємося високим образом кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям соціальної та національної справедливості, відданістю правді й свободі. та чи можемо сповна уявити собі, що за цим стояло, скільки це вимагало душевних сил і боротьби, скільки це коштувало мук та болю, скільки для цього треба було прозрінь думки й висоти духу? щоб це уявити, треба добре знати не лише самого шевченка, а й його епоху, атмосферу життя суспільства, увесь широкий спектр поглядів, інтересів і настроїв тієї доби, що в своїй сукупності й створювали ту історичну реальність, в якій геніальний поет був самим собою. тарас шевченко народився 9 березня (за новим стилем) 1814 року в с. моринці звенигородського повіту на київщині (нині черкаської обл.) у сім'ї кріпака. через два роки родина перебралася до с. кирилівки, де спершу померла мати, а потім і батько. тарас, рано залишившись круглим сиротою, зазнав і горя, і принижень, і поневірянь, однак вони не пригасили жадоби знань та великого прагнення волі.
