У творі В. Близнеця "Звук павутинки" Льоньку супроводжують його друзі, образи яких є символічними. Вимріяна постать Ніни відображає людську надію, а більш реальний герой - Адам - є символом життя і неминучої смерті.
Адам має справжню жагу до життя і не втрачає її до останньої миті свого життя. Він, знаючи що ось-ось помре від малокрів"я, все ще здатен сприймати природу і маленького мрійливого хлопчика, з його неосяжною фантазією.
Ніна є героїнею більш фантастичною, вона хоч і сприймається як звичайна людина, та для Льоні залишається загадкою: чи була вона на справді, чи він її вигадав. Вона справже втілення людської надії, теж загадкової і оповитої сплетінням реальності з фантастичним.
Читаючи твір Віктора Близнеця "Звук павутинки", я поринула у дивовижний світ, де реальне тісно сплітається з вигаданим і цим породжує певну рівновагу. Ця гармонія створює справжню красу, яка, на мою думку, має сили врятувати весь світ.
Найтонше цю красу, своїм серцем, сприймає маленький допитливий хлопчик Льонька. Його світ - це водночас викохана в мріях надія і така реальна і страшна смерть. В їх оточенні Льоня помічає найменший порух природи - звук павутинки. Це вже і є тією красою, що здатна милувати не тільки очі або слух, а й зазирає глибше - у саму душу.
Отже, найкращі фарби - це почуття людини, а природа - це картина, що ніби та павутинка сплітається з душею людини, непереможним творінням справжньої краси.
Любов – одне з найсильніших людських почуттів. Іноді можна почути настільки дивовижні любовні історії, що дух просто захоплює. Кожен, про яку би людину не йшла мова, може вчинити не просто незвичні і невластиві для себе, але навіть фантастичні людські вчинки, якщо їм рухає це велике почуття. Прикладів тому дано безліч, один з таких дивних прикладів розказаний в романі Осипа Назарука під назвою « Роксоляна».
Письменник розповів відому історію молодої дівчини на ім’я Настуня, яка опинилася в турецькому полоні, але змогла домогтися дивного успіху – на неї звернув свою увагу сам турецький султан. З одного боку, Настуня дійсно була дуже красивою і розумною дівчиною, привертала до себе увагу чоловіків і до того, як її викрали, вже збиралася виходити заміж за хлопця на ім’я Стефан. Але нещасний випадок у вигляді викрадання обернувся для неї новими почуттями та емоціями. Втім, вона зробила все, щоб сподобатися турецькому султану, завоювати його інтерес і симпатію і стати згодом його дружиною. Щоб бути разом з Настусею султан був готовий втратити частину своєї репутації, адже вона не була місцевою і навіть не була мусульманкою. Але він був настільки вражений і зворушений її дивовижною красою, що готовий був піти на будь-які, навіть найсміливіші вчинки, щоб продовжити свою ніжну любов з нею. У компанії дівчини султан почувався на диво добре і комфортно. Вона вражала його своїм розумом, відданістю. Роксолана нагадувала султану його мати, адже вона його практично не боялася, не намагалася в усьому з ним погоджуватися, висловлювала альтернативну думку і тому їм високо цінувалися, як розумна людина. Звичайно, не варто забувати і про те, що Роксолана була дуже красивою.
Але навряд чи варто стверджувати, що сама дівчина лише брала любов, але не віддавала її. На її шляху теж було багато перепон і перешкод, долати які було необхідно на шляху до своєї любові. Бажання стати дружиною султана змусило Роксолану змінити свою віру, хоча вона цього зовсім не бажала. Народивши першу дитини, сина на ім’я Селім (Стефан), вона робила все для того, щоб саме він, а не хтось інший, став спадкоємцем престолу.
Любов дійсно володіє чарівною силою. Завдяки любові люди можуть долати проблеми, власну гординю, йти на сміливі вчинки і ще багато чого. На прикладі султана і Роксолани ми побачили двох людей, які зробили дуже багато, щоб бути разом і бути одночасно з цим повною мірою щасливими людьми. Ці прекрасні приклади надихають, змушують вірити в краще і служать хорошим нагадуванням того, наскільки важливий внутрішній світ людини.
У творі В. Близнеця "Звук павутинки" Льоньку супроводжують його друзі, образи яких є символічними. Вимріяна постать Ніни відображає людську надію, а більш реальний герой - Адам - є символом життя і неминучої смерті.
Адам має справжню жагу до життя і не втрачає її до останньої миті свого життя. Він, знаючи що ось-ось помре від малокрів"я, все ще здатен сприймати природу і маленького мрійливого хлопчика, з його неосяжною фантазією.
Ніна є героїнею більш фантастичною, вона хоч і сприймається як звичайна людина, та для Льоні залишається загадкою: чи була вона на справді, чи він її вигадав. Вона справже втілення людської надії, теж загадкової і оповитої сплетінням реальності з фантастичним.
Читаючи твір Віктора Близнеця "Звук павутинки", я поринула у дивовижний світ, де реальне тісно сплітається з вигаданим і цим породжує певну рівновагу. Ця гармонія створює справжню красу, яка, на мою думку, має сили врятувати весь світ.
Найтонше цю красу, своїм серцем, сприймає маленький допитливий хлопчик Льонька. Його світ - це водночас викохана в мріях надія і така реальна і страшна смерть. В їх оточенні Льоня помічає найменший порух природи - звук павутинки. Це вже і є тією красою, що здатна милувати не тільки очі або слух, а й зазирає глибше - у саму душу.
Отже, найкращі фарби - це почуття людини, а природа - це картина, що ніби та павутинка сплітається з душею людини, непереможним творінням справжньої краси.
Вот
Неймовірне кохання в повісті О.Назарука РОКСОЛАНА
Любов – одне з найсильніших людських почуттів. Іноді можна почути настільки дивовижні любовні історії, що дух просто захоплює. Кожен, про яку би людину не йшла мова, може вчинити не просто незвичні і невластиві для себе, але навіть фантастичні людські вчинки, якщо їм рухає це велике почуття. Прикладів тому дано безліч, один з таких дивних прикладів розказаний в романі Осипа Назарука під назвою « Роксоляна».
Письменник розповів відому історію молодої дівчини на ім’я Настуня, яка опинилася в турецькому полоні, але змогла домогтися дивного успіху – на неї звернув свою увагу сам турецький султан. З одного боку, Настуня дійсно була дуже красивою і розумною дівчиною, привертала до себе увагу чоловіків і до того, як її викрали, вже збиралася виходити заміж за хлопця на ім’я Стефан. Але нещасний випадок у вигляді викрадання обернувся для неї новими почуттями та емоціями. Втім, вона зробила все, щоб сподобатися турецькому султану, завоювати його інтерес і симпатію і стати згодом його дружиною. Щоб бути разом з Настусею султан був готовий втратити частину своєї репутації, адже вона не була місцевою і навіть не була мусульманкою. Але він був настільки вражений і зворушений її дивовижною красою, що готовий був піти на будь-які, навіть найсміливіші вчинки, щоб продовжити свою ніжну любов з нею. У компанії дівчини султан почувався на диво добре і комфортно. Вона вражала його своїм розумом, відданістю. Роксолана нагадувала султану його мати, адже вона його практично не боялася, не намагалася в усьому з ним погоджуватися, висловлювала альтернативну думку і тому їм високо цінувалися, як розумна людина. Звичайно, не варто забувати і про те, що Роксолана була дуже красивою.
Але навряд чи варто стверджувати, що сама дівчина лише брала любов, але не віддавала її. На її шляху теж було багато перепон і перешкод, долати які було необхідно на шляху до своєї любові. Бажання стати дружиною султана змусило Роксолану змінити свою віру, хоча вона цього зовсім не бажала. Народивши першу дитини, сина на ім’я Селім (Стефан), вона робила все для того, щоб саме він, а не хтось інший, став спадкоємцем престолу.
Любов дійсно володіє чарівною силою. Завдяки любові люди можуть долати проблеми, власну гординю, йти на сміливі вчинки і ще багато чого. На прикладі султана і Роксолани ми побачили двох людей, які зробили дуже багато, щоб бути разом і бути одночасно з цим повною мірою щасливими людьми. Ці прекрасні приклади надихають, змушують вірити в краще і служать хорошим нагадуванням того, наскільки важливий внутрішній світ людини.