План: вступ збори в похід князя ігоря сонячне затемнення баян в слові продовження шляху і обєднання з братом всеволодом на шляху до великого дону перша зустріч з половцями, перемога ігоря друга битва, поразка ігоря полон ігоря слово святослава 11 днів в полоні плач ярославни втеча ігоря повернення ігоря на батьківщину хвала ігорю цитати: Лучче ж потятим бути, аніж полоненим бути. В княжих крамолах віки вкоротилися людям. З розбрату і постало насилля. Ні хитрому, ні спритному, ні чаклунові спритному суду Божого не минути. Хоч тяжко голові бути без пліч, але й тілу без голови.
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
збори в похід князя ігоря
сонячне затемнення
баян в слові
продовження шляху і обєднання з братом всеволодом
на шляху до великого дону
перша зустріч з половцями, перемога ігоря
друга битва, поразка ігоря
полон ігоря
слово святослава
11 днів в полоні
плач ярославни
втеча ігоря
повернення ігоря на батьківщину
хвала ігорю
цитати: Лучче ж потятим бути, аніж полоненим бути.
В княжих крамолах віки вкоротилися людям.
З розбрату і постало насилля.
Ні хитрому, ні спритному, ні чаклунові спритному суду Божого не минути.
Хоч тяжко голові бути без пліч, але й тілу без голови.
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."