“Давня казка” художні засоби епітети: люди добрі, поет нещасний, сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці,прудкії коні,вільні руки.
метафори: не цвіла урода гожа, сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях. порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і мов сон, життя минало.
гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною антитеза: у мужички руки чорні, в пані рученька тендітна. інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати. фразеологізм: спіймати вітра в полі архаїзми: граф, графство, герольди.
Композиція твору “Давня казка” Твір складається з чотирьох розділів. Експозиція: знайомство з поетом.
Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом.
Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом.
Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.
1.Справді,твір Івана Карпенка-Карого досі має актуальність і тісно пов'язаний з нашим часом.Це проявляється у ставленні Мартина Борулі до дворянства,адже у наш час люди хочу бути багатими,і роблять це різними і дуже підлими шляхами.Хоч Мартин нікого не зраджував,але його охопила та "манія" до грошей,до звання дворянина,що він хоч ним і не був,але прийняв правила "дворянства" у себе вдома.Сім 'ї це не дуже сподобалося,тобу в нього булі дуже напружені стосунки з членами родини.Мартин намагався,але все ж таки не став дворянином і добився лише зміни однієї букви в призвищі.
Отже,Іван Карпенко-Карий хотів сказати нам,що не треба втрачати розум і здоровий глузд заради грошей.
2.Якби в романі діяв лише Чіпка, з усіма його бідами, то, мабуть, можна було йому співчувати. Мовляв, а що ж іще робити у подібних умовах? Але ж поряд з Чіпкою мати, Галя, Грицько, Христя. Намагаючись підтримати героя, вони підказували йому інший шлях. Якби прислухався, може, став би хазяїном, як Грицько, добрим і ніжним чоловіком для Галі, а для матері — люблячим сином.
3.Карпо — грубий, черствий парубок. Його очі завжди сердиті, бліде лице — неласкаве. «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди, а його насуплене жовтувате лице не розвиднілось навіть тоді, як губи осміхались». Карпо — непривітна людина, а через нескінченні сварки стає дедалі більше й більше грубішим. Доходить до того, що в пориві злості він кидається на батька з кулаками і кричить: «Задушу, іродова душе!» Прагнення власного матеріального достатку заглушує в Карпові родинні почуття і доводить до того, що він перед очима всього села женеться з дрючком за рідною матір'ю.
Щодо невісток, то й у їхніх характерах відбуваються зміни. Егоїстична, сварлива, скупа Мотря ще більше зненавиділа людей, коли стала самостійною господинею. У неї з'являються злість і жорстокість. Поряд із Мотрею автор показує Мелашку. Вона добра, спокійна, в усьому підкоряється свекрусі. Та під впливом Кайдашів вона втрачає свою душевну красу, привабливість, доброту, стає егоїстичною, як і інші члени родини.
Я вважаю, що якби не було сварок у Кайдашевій сім'ї, якби всі жили мирно, то Мелашка і Лаврін залишилися б добрими, спокійними, привабливими, а Карпо і Мотря не почерствіли б ще більше, а навчилися б поважати людей, цінувати доброту.
Мені не подобається, що всі вони зосереджені на їхніх взаєминах, і замість прагнення миру і злагоди у них виникає озлобленість одне до одного. Не уявляю, як рідні люди можуть будувати своє життя на взаємній недовірі, лукавстві та дріб'язковості. Вони просто приречені вести хатні війни постійно, марно силкуючись вихопити собі більший шматок.
Объяснение:
“Давня казка” художні засоби епітети: люди добрі, поет нещасний, сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці,прудкії коні,вільні руки.
метафори: не цвіла урода гожа, сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях. порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і мов сон, життя минало.
гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною антитеза: у мужички руки чорні, в пані рученька тендітна. інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати. фразеологізм: спіймати вітра в полі архаїзми: граф, графство, герольди.
Композиція твору “Давня казка” Твір складається з чотирьох розділів. Експозиція: знайомство з поетом.
Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом.
Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом.
Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.
Відповідь:
1. В
2.Б
3. А
4. Г
5.Б
6.Г
7.В
8.
9.В
10.?
11.
12.В
РІВЕНЬ 2
1.Справді,твір Івана Карпенка-Карого досі має актуальність і тісно пов'язаний з нашим часом.Це проявляється у ставленні Мартина Борулі до дворянства,адже у наш час люди хочу бути багатими,і роблять це різними і дуже підлими шляхами.Хоч Мартин нікого не зраджував,але його охопила та "манія" до грошей,до звання дворянина,що він хоч ним і не був,але прийняв правила "дворянства" у себе вдома.Сім 'ї це не дуже сподобалося,тобу в нього булі дуже напружені стосунки з членами родини.Мартин намагався,але все ж таки не став дворянином і добився лише зміни однієї букви в призвищі.
Отже,Іван Карпенко-Карий хотів сказати нам,що не треба втрачати розум і здоровий глузд заради грошей.
2.Якби в романі діяв лише Чіпка, з усіма його бідами, то, мабуть, можна було йому співчувати. Мовляв, а що ж іще робити у подібних умовах? Але ж поряд з Чіпкою мати, Галя, Грицько, Христя. Намагаючись підтримати героя, вони підказували йому інший шлях. Якби прислухався, може, став би хазяїном, як Грицько, добрим і ніжним чоловіком для Галі, а для матері — люблячим сином.
3.Карпо — грубий, черствий парубок. Його очі завжди сердиті, бліде лице — неласкаве. «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди, а його насуплене жовтувате лице не розвиднілось навіть тоді, як губи осміхались». Карпо — непривітна людина, а через нескінченні сварки стає дедалі більше й більше грубішим. Доходить до того, що в пориві злості він кидається на батька з кулаками і кричить: «Задушу, іродова душе!» Прагнення власного матеріального достатку заглушує в Карпові родинні почуття і доводить до того, що він перед очима всього села женеться з дрючком за рідною матір'ю.
Щодо невісток, то й у їхніх характерах відбуваються зміни. Егоїстична, сварлива, скупа Мотря ще більше зненавиділа людей, коли стала самостійною господинею. У неї з'являються злість і жорстокість. Поряд із Мотрею автор показує Мелашку. Вона добра, спокійна, в усьому підкоряється свекрусі. Та під впливом Кайдашів вона втрачає свою душевну красу, привабливість, доброту, стає егоїстичною, як і інші члени родини.
Я вважаю, що якби не було сварок у Кайдашевій сім'ї, якби всі жили мирно, то Мелашка і Лаврін залишилися б добрими, спокійними, привабливими, а Карпо і Мотря не почерствіли б ще більше, а навчилися б поважати людей, цінувати доброту.
Мені не подобається, що всі вони зосереджені на їхніх взаєминах, і замість прагнення миру і злагоди у них виникає озлобленість одне до одного. Не уявляю, як рідні люди можуть будувати своє життя на взаємній недовірі, лукавстві та дріб'язковості. Вони просто приречені вести хатні війни постійно, марно силкуючись вихопити собі більший шматок.