Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
В оповіданні Володимира Винниченка "Федько-халамидник" Толя - це образ, який автор, на мою думку, ввів для того, щоб показати юним читачам, якими не варто бути, як не треба себе вести.
Толя - це вкрай жорстока і безсердечна дитина. Я гадаю, що все через нестачу батьківської любові і недостатньо правильного виховання.
Толя - боягузливий, заздрісний, підлий. Він наділений усіма вадами, яких варто уникати.
Такого хлопця ніхто не захоче бачити своїм другом. Федько ж, навпаки, рятує його. І робить це, щонайменше, двічі.
До того ж, Толя є досить ніжним і тендітним, як для хлопця.
Насамкінець, він брехливий і підступний.
Життя ще не навчило його ставитися до інших людей із повагою, він не знає, що таке співчуття.
Толя поважає лише себе, тому часто-густо йому соромно, коли "на людях" Федько робить щось непристойне (на думку Толі)
Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
В оповіданні Володимира Винниченка "Федько-халамидник" Толя - це образ, який автор, на мою думку, ввів для того, щоб показати юним читачам, якими не варто бути, як не треба себе вести.
Толя - це вкрай жорстока і безсердечна дитина. Я гадаю, що все через нестачу батьківської любові і недостатньо правильного виховання.
Толя - боягузливий, заздрісний, підлий. Він наділений усіма вадами, яких варто уникати.
Такого хлопця ніхто не захоче бачити своїм другом. Федько ж, навпаки, рятує його. І робить це, щонайменше, двічі.
До того ж, Толя є досить ніжним і тендітним, як для хлопця.
Насамкінець, він брехливий і підступний.
Життя ще не навчило його ставитися до інших людей із повагою, він не знає, що таке співчуття.
Толя поважає лише себе, тому часто-густо йому соромно, коли "на людях" Федько робить щось непристойне (на думку Толі)
Отже, Толя - це вкрай негативний персонаж.
Объяснение: