весна така довгождана і ось нарешті, встаючи я відчуваю промені сонця на своєму обличчі, слух милує веселе щебатання пташок, які буйно щось розповідають,
Весна- це як новий шанс, життя чи може просто спроба щераз. Наприклад, для мене- це поштовх творити щось нове, нестандартне та унікальне. Звичайно, адже як можна сидіти в будинку, чи за телефоном, коли на вулиці буяннять квіти та дерева одягаються у весільні сукні.
ці три місяці, неначе маагніт, для тих, хто не любить одноманітності чи буденності, і для мене теж.
творіть поки має час та здоров*я, або ж просто милуйтесь красою вашого рідного краю, і хоча б на хвилинку забудьте про всі проблеми
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
весна така довгождана і ось нарешті, встаючи я відчуваю промені сонця на своєму обличчі, слух милує веселе щебатання пташок, які буйно щось розповідають,
Весна- це як новий шанс, життя чи може просто спроба щераз. Наприклад, для мене- це поштовх творити щось нове, нестандартне та унікальне. Звичайно, адже як можна сидіти в будинку, чи за телефоном, коли на вулиці буяннять квіти та дерева одягаються у весільні сукні.
ці три місяці, неначе маагніт, для тих, хто не любить одноманітності чи буденності, і для мене теж.
творіть поки має час та здоров*я, або ж просто милуйтесь красою вашого рідного краю, і хоча б на хвилинку забудьте про всі проблеми
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
Объяснение: