Нора постає у пєсі "Ляльковий дім" з одного боку лялькою, якою користується Торвальд, з іншого корисливою дружиною. Критики по різному дають оцінку цьому персонажу. На мою думку, Нора турботлива, ласкава і ніжна до дітей, чоловіка, лікара Ранка, служанки. В епізоді, де Анна-Марія, служниця, з дітьми повертається до дому, ми бачимо щиру радість Нори, вона питається про настрій дітей, що і як вони робили. Вона постає перед нами матір'ю, можливо такою, як в неї не було. Частина п'єси, де ми дізнаємося про позику грошей, задля лікування чоловіка, Ібсен описав жінку, як турботливу, готову на все. В ситуації з подругою, Фру Лінне, Нора не пише їй понад 5 років, тому що власні проблеми являються більш вагомими, ніж проблеми подруги, тут ми бачимо, що Нора подумками занурюється в себе, настільки зберігає таємницю з грошами. Але під час моменту, де Міс Хельмер каже, що досить балакати їй, досить бути егоїсткою, краще нехай Фру Лінне розповість про себе, Нора все-одно багато базікає не звертаючи увагу на сказане. Вона не бажає розповідати подрузі про таємницю, але коли та починає вихвалятися, мов братам до Нора каже, що попри все, вона заборгувала грощі і Торвальд вилікувався. Отже, Нора має власні почуття, які показує дітям, товаришу, але для чоловіка вона іграшка, яка повинна мати гарну усмішку.
Життя Кайдашів було більш-менш мирним, доки Карпо та Лаврін не оженилися. Після одруження синів починається нещадна боротьба за «твоє» і «моє». Кожен із синів вважає себе справжнім господарем. Сварки між ними ведуться за розділ батьківського господарства. Молодиці й собі готові повидирати одна одній очі за якісь мотовила чи кухлі. У цих постійних сварках проявляється дріб’язковість героїв. Син б’є батька, невістка виколює свекрусі око. І за що? За те, що при сварці Мотрина дитина розбила кухля Кайдашихи. І ось уже в обох хатах повно ґвалту: летять горщики та полумиски, кричать діти. Куди може піти Кайдаш, щоб не бачити бійок та не чути сварок? У шинок. Тут він виливає своє горе за чаркою. Це доводить його до білої гарячки, і він потопає майже у калюжі. Карпо стає грубою, черствою людиною, яка не поважає рідних батьків, але постійно відстоює своє право на «моє». «Ходім у волость,- каже Карпо братові,- бо я своєю часткою не поступлюся». Лаврін теж втрачає свою ліричну душу. Він, як і Карпо, вперто бореться за своє «моє». Гине і прекрасна душа Мелашки, яка потрапила в це пекло. Вона разом зі свекрухою щодня лається з Мотрею. Кайда-шиха готова з’їсти свою старшу невістку. Хто ж винен в тому, що люди з прекрасними рисами гинуть морально? Винен у цьому існуючий лад. В обставинах експлуататорського ладу ці риси і чудові здібності героїв не можуть розвиватися, вони гинуть під впливом соціального зла - приватної власності. Ці риси вдачі та здібності витрачаються не на користь суспільству, а на боротьбу за «твоє» і «моє». Ус ю свою енергію, свіжі сили зовсім молоді люди віддають сваркам, лайкам та бійкам. І навіщо цих безкінечних конфліктів? Усього цього можливо було б уникнути.Для початку досить того щоб вони почати висловлювати свої думки без галасу і постаралися б зрозуміти опонента, погодитися на перемир'я і відшкодувати збитки щоб у подальшій бесіді не нашкодити собі.
В епізоді, де Анна-Марія, служниця, з дітьми повертається до дому, ми бачимо щиру радість Нори, вона питається про настрій дітей, що і як вони робили. Вона постає перед нами матір'ю, можливо такою, як в неї не було.
Частина п'єси, де ми дізнаємося про позику грошей, задля лікування чоловіка, Ібсен описав жінку, як турботливу, готову на все.
В ситуації з подругою, Фру Лінне, Нора не пише їй понад 5 років, тому що власні проблеми являються більш вагомими, ніж проблеми подруги, тут ми бачимо, що Нора подумками занурюється в себе, настільки зберігає таємницю з грошами. Але під час моменту, де Міс Хельмер каже, що досить балакати їй, досить бути егоїсткою, краще нехай Фру Лінне розповість про себе, Нора все-одно багато базікає не звертаючи увагу на сказане. Вона не бажає розповідати подрузі про таємницю, але коли та починає вихвалятися, мов братам до Нора каже, що попри все, вона заборгувала грощі і Торвальд вилікувався.
Отже, Нора має власні почуття, які показує дітям, товаришу, але для чоловіка вона іграшка, яка повинна мати гарну усмішку.
Куди може піти Кайдаш, щоб не бачити бійок та не чути сварок? У шинок. Тут він виливає своє горе за чаркою. Це доводить його до білої гарячки, і він потопає майже у калюжі. Карпо стає грубою, черствою людиною, яка не поважає рідних батьків, але постійно відстоює своє право на «моє». «Ходім у волость,- каже Карпо братові,- бо я своєю часткою не поступлюся». Лаврін теж втрачає свою ліричну душу. Він, як і Карпо, вперто бореться за своє «моє». Гине і прекрасна душа Мелашки, яка потрапила в це пекло. Вона разом зі свекрухою щодня лається з Мотрею. Кайда-шиха готова з’їсти свою старшу невістку. Хто ж винен в тому, що люди з прекрасними рисами гинуть морально? Винен у цьому існуючий лад. В обставинах експлуататорського ладу ці риси і чудові здібності героїв не можуть розвиватися, вони гинуть під впливом соціального зла - приватної власності. Ці риси вдачі та здібності витрачаються не на користь суспільству, а на боротьбу за «твоє» і «моє». Ус ю свою енергію, свіжі сили зовсім молоді люди віддають сваркам, лайкам та бійкам.
І навіщо цих безкінечних конфліктів? Усього цього можливо було б уникнути.Для початку досить того щоб вони почати висловлювати свої думки без галасу і постаралися б зрозуміти опонента, погодитися на перемир'я і відшкодувати збитки щоб у подальшій бесіді не нашкодити собі.