. Кого характеризує цитата (за повістю Марка Вовчка «Інститутка»
1) «Високий парубок, ставний, поглядає, всміхається».
2) «Плечистий, вусатий, у високій шапці. То-то чорнявий... як єсть собі ворон».
3) «Любо на волі дихнути».
4) «І говорить, і діло робить, і дитину колише».
5) «Нехай недобрі плачуть, а ти перетривай усе, витерпи бідочку!»
6) «Стоока наче вона була, все бачила, всюди, як та ящірка, по хутору звивалась... тільки погляне, то наче за серце тебе рукою здавить».
7) «Не б'є, не-лає, та нічим і не дбає».
ІІ.Вікторина «хто з героїв «інститутки»
1. ...без вагання кинувся захищати кріпаків, коли їх почала бити озвіріла інститутка?
2. ...утікаючи від панів, що змарнували його молодість, говорить: «Тепер я вільний хоч на півроку, з собаками не піймають»?
3. ...після втрати дитини на погрози інститутки відповідає: «Тепер я вже не боюсь вас!.. »?
ІІІ. Тест до повісті «Інститутка»
1.Жанр твору "Інститутка"
А.оповідання
Б.соціально-побутовий роман
В.соціально-побутова повість
Г.новела
2.Про людей та події розповідається крізь призму світосприйняття
А.інститутки
Б..Устини
В..старої поміщиці
Г.Катрі
3.У скільки років Устина почала служити у старої поміщиці
А.10
Б.7
В.12
Г.8
4.Панночка навчалася у
А.Львові
Б.Києві
В.Одесі
Г.Ужгороді
5.Що не подобалось вивчати панночці в інституті
А.французьку мову
Б.танці
В.астрономію
Г.музику
6."...і брови йому чорні,й уста рум'яні,і станом високий,-така вже краса,що й не сказати"- йдеться про
А.Назара
Б.полкового лікаря
В.Прокопа
Г.сусіда поміщика
7.Чому стара пані була проти одруження панночки з лікарем
А.не кохав панночку
Б.був бідним
В.був поганою людиною
Г.його не поважали
8.Що дізналася стара пані про лікаря
А.що у нього заможні батьки
Б.що він має переїжджати до Києва
В.що він отримав спадок
Г.що він має хутір
9.Як звали дружину Назара
А.Марійка
Б.Катря
В.Настя
Г.Устина
10.Як звали чоловіка Устини
А.Прокіп
Б.Назар
В.Устим
Г.Максим
11.Як Устина стала вільною
А.чоловіка віддалі у військо
Б.чоловік її викупив
В.втекли з чоловіком
Г.панночка подарувала "вільну"
12.Повість "Інститутка" Марко Вовчок присвятила
А.Опанасові Марковичу
Б.Пантелеймонові Кулішу
В.Тарасу Шевченкові
Г.Іванові Тургенєву
Жанр: вірш.
Тема: зображення морського пейзажу, гармонії у природі.
Ідея: захоплення від краси та гармонії морського краю.
Головна думка: "не страшні для мене вітри в краю вічного проміння" (душевну радість породжує гармонія в довкіллі).
Епітети: ясне небо, ясне сонце, ясні хмарки, країна світла, золотиста блакить, тихий плескіт, хвилечка перлиста, малим човенцем, стежечка золотиста, щире золото, золотим шляхом, підводнії каміння, вічне проміння.
Метафора: з весельця щире золото спадає, країна золотистої блакиті, рине хвилечка перлиста, золотим шляхом по в’ється стежечка злотиста, тим шляхом, що проложило ясне сонце через воду.
Зменшувально-пестливі суфікси: віконце, хмарки, хвилечка, човенцем, стежечка, з весельця.
"Гроно" — літературно-мистецький збірник, виданий 1920 у Києві однойменною групою молодих українських письменників, утворена за ініціативою В.Поліщука (1920) при редакції газети "Більшовик" — органу Київського губкому,КП(б)У (П.Филипович, Д.Загул, Г.Косинка, Гео Шкурупій, А.Петрицький, Г.Нарбут та ін.). У збірнику декларувалося "Credo" цієї групи, де визначався її метод ("спіралізм"), як щось середнє між імпресіонізмом та футуризмом, публікувалися вірші В.Поліщука, М.Терещенка, Д.Загула, П.Филиповича, проза Гео Шкурупія, Г.Косинки, Ю.Меженка, М.Любченка. "Г." відмежовувалося від пролеткультівців, що засвідчує стаття Костя Котка "На роздоріжжі". Збірник відбивав невизначеність ідейно-естетичних пошуків тогочасного письменства, коли поряд друкувалися майбутні авангардисти (В.Поліщук) та "неокласики"