«Стокгольмська поліція розшукує дев'ятирічного Буссе ВільгельмаУльсона, що вчора о шостій годині вечора зник зі свого дому. У Буссе Вільгельма Ульсона білявий чуб, блакитні очі, а того вечора на ньому були короткі брунатні штани, сіра вовняна сорочка і червона шапочка».
«Я був годованцем у тітки Едлі й дядька Сікстена. Опинився в них, ще коли мені було всього рік. А до того жив у сирітському притулку. …Їм здавалося, що через мене в їхньому помешканні стало надто гамірно: я, мовляв, приношу надто багато бруду з парку Тегнера, коли граюся там, розкидаю скрізь по кімнаті свій одяг, надто голосно розмовляю і надто голосно сміюся».
«Я здебільшого сидів у Бенка».
«…той, кого так довго шукає …король!» Країни Далекої.
«Дух нахилився, взяв в обійми, навколо засвистіло й загуло, і ми полинули в простори».
Міо у Країні Далекій
«І це був мій тато-король. Я впізнав його, як тільки побачив. Я знав, що це мій тато. Він простяг руки, і я кинувся йому в обійми».
«Я вже давно живу в Країні Далекій. Дні мої всі як один веселі й радісні. І кожного вечора тато-король приходить до моєї кімнати, ми будуємо разом моделі літаків і розмовляємо».
«Я росту, і мені тут добре».
«Я дуже люблю свого тата-короля, і він мене також дуже любить».
«Коли я мешкав на Упландській вулиці, моїми друзями були не тільки Бенко й тітка Лундін. Я мав іще одного друга, про якого забув розповісти. То був старий броварський кінь, що звався Калле-Джигун»
2.Цитати для харектиристики Като
Като – жорстокий лицар. Вперше про нього Міо почув від Юм-Юма. «І коли він сказав ці слова, навколо ніби дмухнуло крижаним холодом, і Міраміс затремтів. І мене теж обсипало морозом, коли я вимовив ці слова. – Атож, жорстокий лицар Като,- сказав Юм-Юм, а Міраміс заіржав так, що голос його став схожий на крик». Нонно, пастушок, розповів, що його братів забрав Като. «На ці слова Міраміс за вікном так заіржав, наче хто його вперіщив батогом. Усі ягнята злякано кинулись до своїх матерів, а всі вівці забекали так, наче надійшла їхня остання година». Батько-король розповів Міо про Землю Чужинецьку, що там живе лицар Като. «Коли він вимовив його ім’я, по трояндовому садку ніби промчав лихий вихор. Білі пташки поквапились до своїх гнізд. Жалібник голосно закричав і замахав великими чорними крильми. Багато трояндових квіток миттю зів’яло… І тієї миті в срібних тополях загуло, ніби від бурі. Багато листя з них попадало, і коли воно летіло додолу, здавалося, ніби хтось плакав»
Добро и зло пораждают действия, специфические для соответствующих случаев. Добро приносит ближнему приятные переживания, а зло, наоборот, только страдание. Чувствуете Добро хочет уберечь кого - то от срадания, а зло хочет оградить от удовольствия. Добро радуется чужому счасть, а зло- чужому страданию. Добро стесняется своих побуждений, а зло - своих. Поэтому добро маскирует себя под небольшое зло, а зло под великое добро. Как это, говорите бывает Как это добро маскируется Неужели не замечали
Ежедневно это происходит, ежедневно Добро великодушно и застенчиво. Старается скрыть свои добрые мотивы, снижает их, маскирует под морально - отрицательные. Или под нейтральные "не нужно благодарностей, мне это ничего не стоядло. " " Эта вещь лишнее место занимало, я не знал, куда ее деть. " "Не заблуждайтесь я не настолько сентиментален, я страшно жаден, скуп, и это получилось случанйо, накатило блажь вдруг. Берите скорей, пока я не раздумал" Добру тягостоно слушать как ее благодарят, а вот зло... Этот товарищ охотно принимает благодарность за свои благодеяния, даже за несуществущие, и любит, чтобы воздовали громко и при свидетелях.
Добро беспечно, действует не рассуждая, а зло- великий проффесор нравственности . И обязательно дает доброе обоснование своим пакостям.
Разве вас не удивляет стройнность, упорядоченность этих проявлений как же люди слепы. Впрочем, трудно разобраться где светлое, а где темное. Светлое мужественно говорит: Да какое же я светлое, на мне много темных пятен. А темное кричит я все из серебра и солнечных лучей, да кто же может заподозрить во мне изъян Злу иначе и вести себя нельзя. Как тольок скажет : ВОт и уменя есть темные пятна, критиканы и обрадуются и заговорят, нет, нельзя Что добру выставлять свои достоинства и подавлять людей своим благородством, что злу говорить о своих пакостях - не то, не другое не мыслимио.
ли человек противостоять злу, победить его, утвердить добро, или, обреченный на поражение, он должен отступить, признать свое бессилие. Нет предела совершенствованию мира, человека, и поэтому можно ограничить, но победить окончательно... Вряд ли. Но, пока жив человек, он будет стремиться к добру и обузданию зла. Владимир Дмитриевич Дудинцев.
1.Цитати для харектиристики Міо
«Стокгольмська поліція розшукує дев'ятирічного Буссе ВільгельмаУльсона, що вчора о шостій годині вечора зник зі свого дому. У Буссе Вільгельма Ульсона білявий чуб, блакитні очі, а того вечора на ньому були короткі брунатні штани, сіра вовняна сорочка і червона шапочка».
«Я був годованцем у тітки Едлі й дядька Сікстена. Опинився в них, ще коли мені було всього рік. А до того жив у сирітському притулку. …Їм здавалося, що через мене в їхньому помешканні стало надто гамірно: я, мовляв, приношу надто багато бруду з парку Тегнера, коли граюся там, розкидаю скрізь по кімнаті свій одяг, надто голосно розмовляю і надто голосно сміюся».
«Я здебільшого сидів у Бенка».
«…той, кого так довго шукає …король!» Країни Далекої.
«Дух нахилився, взяв в обійми, навколо засвистіло й загуло, і ми полинули в простори».
Міо у Країні Далекій
«І це був мій тато-король. Я впізнав його, як тільки побачив. Я знав, що це мій тато. Він простяг руки, і я кинувся йому в обійми».
«Я вже давно живу в Країні Далекій. Дні мої всі як один веселі й радісні. І кожного вечора тато-король приходить до моєї кімнати, ми будуємо разом моделі літаків і розмовляємо».
«Я росту, і мені тут добре».
«Я дуже люблю свого тата-короля, і він мене також дуже любить».
«Коли я мешкав на Упландській вулиці, моїми друзями були не тільки Бенко й тітка Лундін. Я мав іще одного друга, про якого забув розповісти. То був старий броварський кінь, що звався Калле-Джигун»
2.Цитати для харектиристики Като
Като – жорстокий лицар. Вперше про нього Міо почув від Юм-Юма. «І коли він сказав ці слова, навколо ніби дмухнуло крижаним холодом, і Міраміс затремтів. І мене теж обсипало морозом, коли я вимовив ці слова. – Атож, жорстокий лицар Като,- сказав Юм-Юм, а Міраміс заіржав так, що голос його став схожий на крик». Нонно, пастушок, розповів, що його братів забрав Като. «На ці слова Міраміс за вікном так заіржав, наче хто його вперіщив батогом. Усі ягнята злякано кинулись до своїх матерів, а всі вівці забекали так, наче надійшла їхня остання година». Батько-король розповів Міо про Землю Чужинецьку, що там живе лицар Като. «Коли він вимовив його ім’я, по трояндовому садку ніби промчав лихий вихор. Білі пташки поквапились до своїх гнізд. Жалібник голосно закричав і замахав великими чорними крильми. Багато трояндових квіток миттю зів’яло… І тієї миті в срібних тополях загуло, ніби від бурі. Багато листя з них попадало, і коли воно летіло додолу, здавалося, ніби хтось плакав»
Добро и зло пораждают действия, специфические для соответствующих случаев. Добро приносит ближнему приятные переживания, а зло, наоборот, только страдание. Чувствуете Добро хочет уберечь кого - то от срадания, а зло хочет оградить от удовольствия. Добро радуется чужому счасть, а зло- чужому страданию. Добро стесняется своих побуждений, а зло - своих. Поэтому добро маскирует себя под небольшое зло, а зло под великое добро. Как это, говорите бывает Как это добро маскируется Неужели не замечали
Ежедневно это происходит, ежедневно Добро великодушно и застенчиво. Старается скрыть свои добрые мотивы, снижает их, маскирует под морально - отрицательные. Или под нейтральные "не нужно благодарностей, мне это ничего не стоядло. " " Эта вещь лишнее место занимало, я не знал, куда ее деть. " "Не заблуждайтесь я не настолько сентиментален, я страшно жаден, скуп, и это получилось случанйо, накатило блажь вдруг. Берите скорей, пока я не раздумал" Добру тягостоно слушать как ее благодарят, а вот зло... Этот товарищ охотно принимает благодарность за свои благодеяния, даже за несуществущие, и любит, чтобы воздовали громко и при свидетелях.
Добро беспечно, действует не рассуждая, а зло- великий проффесор нравственности . И обязательно дает доброе обоснование своим пакостям.
Разве вас не удивляет стройнность, упорядоченность этих проявлений как же люди слепы. Впрочем, трудно разобраться где светлое, а где темное. Светлое мужественно говорит: Да какое же я светлое, на мне много темных пятен. А темное кричит я все из серебра и солнечных лучей, да кто же может заподозрить во мне изъян Злу иначе и вести себя нельзя. Как тольок скажет : ВОт и уменя есть темные пятна, критиканы и обрадуются и заговорят, нет, нельзя Что добру выставлять свои достоинства и подавлять людей своим благородством, что злу говорить о своих пакостях - не то, не другое не мыслимио.
ли человек противостоять злу, победить его, утвердить добро, или, обреченный на поражение, он должен отступить, признать свое бессилие. Нет предела совершенствованию мира, человека, и поэтому можно ограничить, но победить окончательно... Вряд ли. Но, пока жив человек, он будет стремиться к добру и обузданию зла. Владимир Дмитриевич Дудинцев.
Объяснение: