«Наче біс який сидів у хлопцеві», «щоки, ніби оловом налиті», «як Соловей-Розбійник», «ворота, ніби скринька», «камінь, а не дитина», «дощ такими потоками, наче там тисячі Федьків», «лід, як вимочений цукор», «немов не чув», «наче твій тато, став пузатий Федько», «стриба, як кішка», «як крізь сон бачив», «шматки лізли на неї, немов збиралися розчавити живе створіння», «крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великій гуркіт волів», «стрибнув, наче пробуючи його».
Твір починається з того, як лебеді летять над хатою і несуть на крилах життя. Михайлик дивиться, і починає роздуми... Роздуми про життя та про все інше. Але, дід Дем'ян перебиває ці роздуми, та починає говорити про дари природи. І справді, яка гарна була природа. Зараз люди забули, за до кого вони живуть, а раніше бережливо ставилися до неї. Михайлик у такому віці вмів вже рослинку посадити, а зараз рослини, які ще живуть, гинуть через сміття людей. Тоді кожен поважав природу, ніхто не смітив. Нехай тоді люди були неграмотні, але вони були розумніші у плані шанобливого ставлення до природи. Михайлик вже в огороді працював, та ще й мріяв вчитися. Зараз навпаки, і я вважаю, що це дуже погано.
ответ: ПОРІРНЯННЯ
«Наче біс який сидів у хлопцеві», «щоки, ніби оловом налиті», «як Соловей-Розбійник», «ворота, ніби скринька», «камінь, а не дитина», «дощ такими потоками, наче там тисячі Федьків», «лід, як вимочений цукор», «немов не чув», «наче твій тато, став пузатий Федько», «стриба, як кішка», «як крізь сон бачив», «шматки лізли на неї, немов збиралися розчавити живе створіння», «крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великій гуркіт волів», «стрибнув, наче пробуючи його».
а персоніфікації вибачте я не знаю
Объяснение:
Твір починається з того, як лебеді летять над хатою і несуть на крилах життя. Михайлик дивиться, і починає роздуми... Роздуми про життя та про все інше. Але, дід Дем'ян перебиває ці роздуми, та починає говорити про дари природи. І справді, яка гарна була природа. Зараз люди забули, за до кого вони живуть, а раніше бережливо ставилися до неї. Михайлик у такому віці вмів вже рослинку посадити, а зараз рослини, які ще живуть, гинуть через сміття людей. Тоді кожен поважав природу, ніхто не смітив. Нехай тоді люди були неграмотні, але вони були розумніші у плані шанобливого ставлення до природи. Михайлик вже в огороді працював, та ще й мріяв вчитися. Зараз навпаки, і я вважаю, що це дуже погано.