Контрольна робота з теми «Гумористичні твори»

1.У байці Л.Глібова «Щука» розповідається про щуку, яка:

а) допомагає усім мешканцям водоймища та користується повагою тварин;

б) того заїла в смерть, другого обідрала;

в) живе тихим і мирним життям.

2. Мораль байки Л.Глібова «Муха й Бджола»:

а) паразитичне існування;

б) взаємодо двох друзів;

в) конфлікт добра і зла.

3. Мораль байки Л,Глібова «Жаба й Віл»?

а) треба бути тим, ким вродився;

б) треба себе вдосконалювати;

в) треба намагатися стати схожим на інших.

4. Алегорія характерна для:

а) співомовки;

б) гуморески;

в) байки.

5. У співомовці С.Руданського «Добре торгувалось» чоловік хоче купити:

а) олію;

б) дьоготь;

в) сіль.

6. У співомовці С.Руданського «Запорожці у короля» розповідається про козаків, у яких:

а) вуса позакручувались;

б) животи розболілись;

в) чуби закрутились.

7. Порушення звичного розташування слів у реченні – це:

а) анафора;

б) метафора;

в) інверсія.

8. У гуморесці П.Глазового «Найважча роль» мати вихваляється, що :

а) син став режисером театру;

б) син за на свою прем’єру до театру;

в) сину дісталася одна з найважчих ролей.

9. У гуморесці «Похвала» П.Глазового муха потрапила до пастки павука, бо:

а) він дуже її розхвалював, робив компліменти;

б) бо павук тихенько та проворно підкрався до неї;

в) бо павук поклав у свої сіті їжу, яка приманила наївну муху.

10. Що відповів сержант гостям із Канади? (за гуморескою П.Глазового «Заморські гості»)?

а) що всі українці спілкуються рідною мовою;;

б) що тільки «наша шпана» говорить українською;

в) що «наша шпана» українською не говорить.

11.Знайдіть рядок, у якому є інверсія:

а) Жаба вилізла на зелений берег;

б) Жаба луснула з натуги;

в) Казать їй друга почала.

12. Байка обов’язково має:

а) заспів;

б) мораль;

в) присвяту решыть кр

Історія створення українського гімну починається 1862 року, коли український етнограф, фольклорист і поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна».

Одразу після написання вірша його поклав на музику друг і однодумець П. Чубинського М. Лисенко. Створена на його мелодію пісня набула певного поширення на Наддніпрянщині і час від часу звучала до початку XX ст. Згодом музику до вірша П. Чубинського створив і К. Стеценко. Проте остаточно пісня-гімн «Ще не вмерла Україна» утвердилась у свідомості українського народу саме в співавторстві П.Чубинського і М. Вербицького.
На хвилі піднесення українського патріотичного і духовного життя на в 60-х роках XIX ст. в одному із львівських журналів було надруковано вірш «Ще не вмерла Україна». Цей вірш сподобався М. Вербицькому своїм патріотичним змістом, легкістю форми, і він поклав його на музику спочатку як солоспів у супроводі гітари. Згодом М. Вербицький зробив із пісні- солоспіву хорову композицію.

В Іваничівському районі Волині, у невеличкому селі Будятичах, що фактично на околиці шахтарського Нововолинська, є цілюще джерело.

З’явилося воно давним-давно – збереглися відомості, що та водичка особливо допомагала знедоленим людям за часів панщини. Й тепер допомагає кожному, хто вірить у її життєдайну силу. Комусь – покращує зір, комусь – лікує нирки, шлунок чи серце, комусь гоїть важкі рани. Є навіть відомості, що вона помічна при псоріазі.

За переказами, у 1637 році над цим джерелом з’явилася ікона Божої Матері. Люди вклякали перед нею на коліна. Та хто не намагався той образ взяти, він «відходив». Почули про Богородицю, що «стоїть» над водою, дві сирітки з ближнього села. Прийшли до джерела, поклонилися, поцілували ікону – й вона «далася» дітям у руки. Дівчатка занесли її до храму.

Джерело пульсувало із землі – й до нього линули люди. Стежку топтали через панське поле. То хазяїн взяв овечі шкури, закрив ними джерело й зверху засипав. Земля точити воду перестала. Пан, втішений, ліг спати. А на ранок прокинувся незрячий. Страх його охопив. На другу ніч сниться йому сон: являється Богородиця й каже, що зцілиться, як тільки вмиється водою із загубленого ним потічка. Тільки відновили джерело і пан промив очі – зір відразу повернувся. А на місці, де сталося диво, він звелів поставити капличку.

Минали століття, а стежка до святині не заростала. У комуністичні часи атеїсти джерело й капличку теж вирішили знищити. Тільки невдовзі в родинах безбожників, котрі посягнули на святиню, почали ставатися одне за одним нещастя. А люди ходити до потічка не перестали. Крадькома, серед ночі, пробиралися до цілющої води, руками копали рівчачок, аби вмитися й напитися.

Тепер на тому місці криничка та капличка, а біля них – будятичівська ікона, різьблена на камені. Неподалік – невеличкий басейн, де можна зануритися у святу воду, й пам’ятний знак на честь Небесної сотні. Тут постійно лунає молитва – хтось просить заступництва Матінки Божої, а хтось – дякує за милість і до