Контрольна робота
з української літератури
«Ти знаєш, що ти – людина…»
(М. Павленко, Л. Пономаренко)
І варіант
1.Усі негаразди роду Кулаківських розпочалися з
А Гордія
Б Якова
В Васюні
2. Як коралі допомагали Софійці в її подорожах в минуле?
А виконували різні її прохання
Б робили її невидимою
В робили її одяг відповідним певному історичному часу
3. Як звати сина Данила Міщенка?
А Флор Б Яків В Михайло
4. Про яку "ще одну таємницю" шафи йдеться у передостанньому розділі?
А шафа за бажанням Вадима перенесла Софійку в майбутнє
Б шафа за власним бажанням перенесла Софійку в майбутнє
В шафа перенесла Софійку в майбутнє за її бажанням
5. Кому належало кафе "Русалонька"?
А Вадимові
Б Сашкові
В Ірці Завадчук
6. Виберіть особливість, якою новела відрізняється від оповідання
А невеликий обсяг
Б нетривалий час дій
В раптові повороти дій
7. Про що розповідається в оповіданні Л. Пономаренко «Гер переможений»?
А про тяжке післявоєнне дитинство
Б про боротьбу радянських людей проти німецько-фашистських загарбників
В про відбудову полоненими німцями зруйнованого міста
8. З яким почуттям зводили квартал полонені німці в новелі «Гер переможений»?
А з любов’ю і розпачем Б зі страхом і байдужістю В із ненавистю і злістю
9. Які прикраси виготовляв Фрідріх із цегли?
А намисто й підвіски Б сонця і квіти В кубики й кульки
10. Про кого сказано: «Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний»?
11. Укажіть зав’язку в новелі «Гер переможений».
12. Укажіть прізвище таких героїв: Флор, Франя, Толик.
Павлусь, єдиний син у родині, ріс зманіженим, залюбленим матір'ю. Узимку й восени вона не випускала його з хати, щоб не замерз, навесні і влітку — щоб сонце не напекло голову. Бачачи, що син нічого не вміє робити, батько журився: "Що з ним станеться, як ми помремо?"
Мати мала рацію, коли говорила: "Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме ще лучче, як теперечки". Після смерті батьків за Павлусем наглядали наймит і наймичка. І хоча він уже й парубком став, а все чекав, коли хтось за нього зробить. "Павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити".
І на вечорниці йому йти не хотілося, і скарб шукати відмовився, бо звик лише їсти та спати. За це прозвали його Лежнем. Навіть грушу зірвати не міг: "Бісові груші, — пробубнить, — які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот". А потрусити дерево — важко.
У селі Павлуся вважали щасливим: нічого не робить, а все має. "Сказано: як кому Бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати, сам скарб його знайде". І хоча люди заздрили Павлусеві, жити так, як він, не хотіли. Думаю, що щасливим не був і Павлусь.
З самого початку повісті я зрозумів, що життя під час війни було пекельно важким! Окрім того, що люди гинули від куль, вони ще й покидали цей світ через голод і хвороби. Головний герой залишився сиротою і я навіть уявити не можу як йому було важко! Спочатку смерть батьків, а потім і дядька Кирила зробила його зовсім самотнім.
Але ж ні! Він залишився добрим і відкритим і в своєму новому пристанищі часто приймав своїх друзів і бавився разом з ними. А потім заради своїх близьких він пішов по сіль, по суті – пішов на подвиг. Він знав, що йому загрожує страшенна небезпека дорогою до Слов’янська (саме тому він не дозволив Зульфату йти разом з ним), але все одно пішов, бо знав, що його до потребують. Я захоплююсь його мужністю і силою духу! Він надзвичайно довго йшов до міста майже нічого не ївши! Його ноги вже відмовлялись йти, а в голові паморочилося від голоду, але він змушував себе йти далі. На базарі він заступився за дівчину перед поліцаєм, хоч і був не надто дорослим, але однозначно сміливішим, ніж той самий поліцай.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/moi-vrazhennia-vid-povisti-klymko