Колись давно коли звірі говорили жили в лісі лисиця,заєць і вовк.Йшов якось вовк бачить біжить заєць і подумав вовк зголоднів я а там заєць біжить можна його зїсти.І почав вовк гнатися за зайцем і наздогнав,а заєць його просить відпусти мене вовк.Вовк був добрим тай відпустив.І пішов, прийшла лисиця і почала теж за зайцем гнатися.І заєць думає можна цю лиску надурити вона повірить,догнала його лиска а заєць каже чому ти за мною женешся он там і ситніші зайці є.Лиска повірила дурненька і побігла І шукала вона здобич цілий день а добрий вовк знайшов собі ягодів і заєць йому допоміг
Павлусь — головний герой оповідання О. Стороженка. Його образ доводить нам, що сите життя і неробство не робить людину по-справжньому щасливою. Щастя не може бути в житті людини, яка живе лише для себе і не зігріває своїм душевним теплом інших, яка безглуздо і безцільно проживає свій вік. Павлусь, єдиний син у родині, ріс зманіженим, залюбленим матір’ю. Узимку й восени вона не випускала його з хати, шоб не замерз, навесні і влітку — шоб сонце не напекло голову. Бачачи, шо син нічого не вміє робити, батько журився: «Що з ним станеться, як ми помремо?» Мати мала рацію, коли говорила: «Як Бог милосердний пошле йому шастя, то без нас житиме ше лучче, як теперечки». Після смерті батьків за Павлусем наглядали наймит і наймичка. І хоча він уже й парубком став, а все чекав, коли хтось за нього зробить. «Павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити». І на вечорниці йому йти не хотілося, і скарб шукати відмовився, бо звик лише їсти та спати. За це прозвали його Лежнем. Навіть грушу зірвати не міг: «Бісові груші, — пробубнить, — які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот». А потрусити дерево — важко. У селі Павлуся вважали щасливим: нічого не робить, а все має. «Сказано: як кому Бог дасть шастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати, сам скарб його знайде». І хоча люди заздрили Павлусеві, жити так, як він, не хотіли. Думаю, шо шасливим не був і Павлусь.
біжить можна його зїсти.І почав вовк гнатися за зайцем і наздогнав,а заєць його просить відпусти мене вовк.Вовк був добрим тай відпустив.І пішов,
прийшла лисиця і почала теж за зайцем гнатися.І заєць думає можна цю лиску надурити вона повірить,догнала його лиска а заєць каже чому ти за мною женешся он там і ситніші зайці є.Лиска повірила дурненька і побігла
І шукала вона здобич цілий день а добрий вовк знайшов собі ягодів і заєць
йому допоміг
Джерело: http://dovidka.biz.ua/storozhenko-skarb-harakteristika-pavlusya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua