Галя з мамою в садочку Грушi в кошичок збирає; Себто — мама бiльш пильнує, Доня ж — тiльки помагає. — Що ж ти, Галочко, минаєш? Он же, бачиш, у травицi Ще грушок зосталось зо три. — То, матусенько, гнилицi! — А оцi двi онде, бачиш? — То, мамусю, дуже дрiбнi! Нащо нам грушки такiï? Та хiба ж такi ми бiднi? — Мама вмовкла та в травицю Все пильненько поглядає, Нахиляється й помалу Грушi в кошичок складає. Лiто любеє минуло! Ох, недовго пробуває! Десь лиха зима взялася, Снiгом землю укриває!.. Вже й Рiздво якось надбiгло, Ось i Свят-вечiр у хатi, Всi клопочуться, радiють I убогi, i багатi. На столi i пирiжечки, I кутя, й узвар укупцi — Все завдяки чи бабусi, Чи матусеньцi голубцi! Тож i Галя коло мами Ïсть узварець, поживає; З'ïла зо двi, зо три грушки Та уголос i питає: — Де таких, матусю, добрих Грушечок оце достала? — А се тiï, — каже мама, — Що в садочку ти минала!..
