Лісова Пісня
1. За дядька Лева й Лукаша заступається через наміри Русалки їх залоскотати
2.Бездуховність й обивательську обмеженість утілено в образі
3.Прочитайте уривок із ремарки драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. "..молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами." У цих рядках описується
4.Жанр феєрія можна означити словами
5.Композиційну особливість драми-феєрії «Лісова пісня» вказано в рядку
1)розгортання подій упродовж трьох років, кожен з яких різний за настроєм
2)поділ на три дії, кожна з яких починається пейзажем відповідної пори року
3)порушення хронологічної послідовності в розгортанні подій
4)перехід із світу людей у світ природи через сни дійових осіб
5)пісенний початок кожної дії сумний, а кінець — оптимістичний
6.Драма-феєрія «Лісова пісня» — зразок
1)сентименталізму
2)бароко
3)класицизму
4)реалізму
5)неоромантизму
7.Хто із зазначених героїв твору Лесі Українки «Лісова пісня» за логічним смислом зайвий: Мавка, Лісовик, Водяник, Лукаш, Перелесник, Потерчата?
1)Водяник
2)Лукаш
3)Потерчата
4)Лісовик
8.Найбільше Мавка цінує в людині
1)Бережливе ставлення до природи
2)Уміння випікати хліб
3)Здатність до творчості
4)Розум і кмітливість
9.Леся Українка написала «Лісову пісню» під впливом згадок...
1.Про дитинство, проведене на Волині
2.С. Мержинського
3.Чарівну красу природи Поділля
4.Безліч прочитаних казок
10.У драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки оспівано красу
1)Поділля
2)Полісся
3)Буковини
4)Слобожанщини
5)Галичини
ответ:У восьмому класі я прочитала чимало цікавих творів. Вони були насичені різними подіями, емоціями, переживаннями. Кожен твір вразив мене. Прочитавши романи, вірші, повісті, я вивчила багато нових цікавих фактів про історію України, життя, звичаї, традиції та побут народу.
Є твір, який мені запам’ятався найбільше. Історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» вразив мене, показав справжню історію України. Відомий український письменник зміг чудово зобразити історичні події доби Руїни. У творі утверджується думка про необхідність підвищення національної свідомості українців. Доводиться факт, що провідною силою для розвитку держави є національна еліта. У романі автор закликає до єдності народу заради щасливого майбутнього. Куліш акцентує увагу на суперечностях між козаками, шляхтичами, міщанами.
Роман сповнений різноманітними образами. Кожен персонаж має свою характеристику, усі риси підкреслені за до художніх засобів. Окремий герой твору часто відіграє важливу роль. Роман побудований на історичних фактах, тому вражає те, що були лицемірні, підступні, егоїстичні люди, які готові були знехтувати Батьківщиною заради власної вигоди. Найлукавішим героєм є Іван Брюховецький. Це політичний авантюрист, який будував свою кар’єру лише на брехні. Навіть автор ставиться до героя зі зневагою, називає його Іванцем. Брюховецький — безчесна людина. Спокійно дивлячись людям в очі, він говорив неправду, втирався в довіру народові, намагався справити гарне враження, вдавав із себе скромного чоловіка. Іван таки зміг дістатися своєї мети. На раді серед черні він був обраний гетьманом. Вражає підступність людини. Одразу ж Брюховецький починає пригноблювати людей, називає їх дурним мужицтвом. Не можна спокійно реагувати на підступність Іванця. Мабуть, саме через таких людей Україна й переживала такі важкі часи після смерті Богдана Хмельницького.
На противагу Брюховецькому у творі змальований Яким Сомко. Це справжній патріот своєї держави. Він щиро вболівав за щасливе майбутнє Батьківщини. Автор змалював Сомка в образі продовжувача дипломатичної політики Богдана Хмельницького. Яким не хотів аби через його власні інтереси починалися чвари. Цей чоловік мріяв про квітучу державу, прагнув, аби два береги Дніпра приклонилися під одну булаву. Сомко — щирий, розумний, сильний, сміливий ватажок, який прагнув об’єднати Україну. Письменник зображує героя гарним чоловіком, воїном з ясними очима, відданим, благородним гетьманом. Душа радіє, коли розумієш, що все ж таки є справжні патріоти.
У творі піднімаються не тільки проблеми патріотизму, гідності, а й тема кохання. Стосунки між Петром Шраменком та Лесею Череванівною займали провідне місце в романі. Звичайно кохання розвивалося не безхмарно, були складнощі. Я була дуже рада, коли дізналася, що Петро та Леся одружилися. Я вважаю, що вони є достойною парою. Закохані довго боролися за свої сильні, взаємні, щасливі стосунки — і вони дісталися бажаного.
Людям, які живуть у XX столітті, мабуть, важко до кінця зрозуміти, звідки у Шевченка бралося стільки сил, щоб протистояти несправедливості, жорстокості суспільного ладу.
Існує легенда, ніби в день народження Тараса у хату до Шевченків увійшов незнайомець. Він узяв новонародженого хлопчика, уважно подивився на дитя, що пручалося на руках чужого чоловіка, і передрік, що виросте з малого крикуна справжній бунтар. Це був Устим Кармелюк, народний месник, який двадцять років боровся з панами, декілька разів тікав із Сибіру і полишив після себе славу захисника скривджених селян.
Передбачення Кармелюка виявилося віщим: Тарас Шевченко все життя бунтував проти несправедливості, закликав українців згадати козацьку славу, коли народ сам вирішував свою долю.
Талант Шевченка був таким великим, що зумів розвинутися в умовах кріпацтва, не занепав у часи солдатчини. Кожен день поетового життя був поступом уперед, і ніхто й ніщо не могло збити його з обраного шляху.
Із самого дитинства Тарас був бунтарем, і в умовах абсолютного безправ’я він уперто відстоював свою гідність, сам себе витягував із життєвого болота, створював навколо себе атмосферу, в якій не було місця байдужості, жорстокості, ницості.
Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства Шевченка разом з іншими братчиками доправили в Петербург і посадили в каземат. Більш-менш суворі вироки отримали всі члени гуртка. А найбільш жорстоко був покараний Шевченко: з огляду на його бунтівний, непоступливий характер слідчі охранки рекомендували цареві відправити поета в солдати, а Микола І на вироку дописав: «Без права писати й малювати».
Десять довгих років Шевченко був рядовим солдатом. Сувора муштра, жорстокі знущання бездушних командирів не зламали прета. Він порушує «височайший указ» — малює, записує вірші у маленьку книжечку. І у цих творах не каяття — там звучать мотиви боротьби, ненависті до панів, відданості народові, туги за рідним краєм. «Караюсь, мучуся… але не каюсь», — це відповідь усім, хто чекав від поета каяття, хто хотів, щоб Шевченко або замовк назавжди, або прославляв своїх мучителів. Але’ фізичні і духовні страждання лиш загартували волю поета.