Характеристика: «Найбільшою мрією стало самому що-то посіяти і щоб воно зійшло. Хлопчик і робив це, наслідуючи маму».
«Закутаний в хустку, кінці якого пущено під пахви, з закачаними довгими рукавами і підлогами, в личаках, намотаних до колін, був схожий на дівчину, а ще більше на якесь прояв, ніби він і не чоловічої статі. Очі швидкі. Руки спритні».
«Малий? Нехай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше, ніж я!».
«Але і ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи в гилку».
«Ніколи не мав вільної хвилини: гнали на панщину, і він йшов, як не з косою, то з ціпом,- косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував в лісі дубки, кленочки, яворкі і тикав їх, де було місце: навколо будинку, край вулиці, біля криниці. Взимку возився з гноєм, розносив його на город і на полі. Коли втомлений, розтирав снігом руки та обличчя - вони горіли як жар. Ще й не пахло нирками, готував живці, ховаючи їх у погребі. А з теплом ощипывал дички. Хто просив, нікому не відмовляв». «Викопані і пересаджені їм деревця не сохли. ...Прищепи його приймалися, так як він не щеплял на вербі груші». «І все село сверялось за нього. Люди пам'ятали, як він посіяв рано - і вродило, як посіяв пізніше - і теж вродило. А коли викликав хмари і накликав дощ, ніхто не коливався: він не що-небудь - мудрець, Планетник...». «Не було такої роботи, яку не подужав б або якої цурався б. На його дворі не залежувався не те що гній, а і синячка. Зі свого поля він позбирав і повиносив камінчики.. Наковував жерна, виправляв шкіри, шив кожухи. Корова не могла отелитися, звали і допомагав корові. Лікував коней, які хромали. Готував зілля від різних хвороб. А дітям робив свистки і сопілки. Одного тільки цурався - не вступав до корчми, відмовляючись від могорыча: “Мені так весело”».
В каждой области, и в каждом регионе существуют собственные наречия. Территориально укр. яз. делиться на 3 наречия: северное, южно- западное и южно- восточное. Каждое из них имеет свои фонетические, морфологические и лексические особенности. Соответственно, в каждой области уже некоторые слова могут звучать по-разному. А если же говорить определённо о западной Украине, и перечисленных свыше городах, то там и вовсе имеется собственный диалект и разговаривают они в разы быстрее нежели люди, к примеру, на востоке Украины.
Думаю понятно))
Даа, конечно понимают, вот просто люди которые ближе к востоку склонны говорить на русском, те, кто проживает в центральной Украине- владеют одинаково, что русским, что украинским языком(но большинство тут общается суржиком). По сути украинский язык очень схож с русским, просто на западе всё ещё пытаются не забывать родные традиции и общаются Украинским, там только изредка проскакивают незнакомые слова. Вывод можно сделать таков, что, если ты немгого больше проведешь времени на Западной Украине, то ты быстро схватишь эти дидиалектизмы и вскоре будешь сам использовать их.
«Найбільшою мрією стало самому що-то посіяти і щоб воно зійшло. Хлопчик і робив це, наслідуючи маму».
«Закутаний в хустку, кінці якого пущено під пахви, з закачаними довгими рукавами і підлогами, в личаках, намотаних до колін, був схожий на дівчину, а ще більше на якесь прояв, ніби він і не чоловічої статі. Очі швидкі. Руки спритні».
«Малий? Нехай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше, ніж я!».
«Але і ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи в гилку».
«Ніколи не мав вільної хвилини: гнали на панщину, і він йшов, як не з косою, то з ціпом,- косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував в лісі дубки, кленочки, яворкі і тикав їх, де було місце: навколо будинку, край вулиці, біля криниці. Взимку возився з гноєм, розносив його на город і на полі. Коли втомлений, розтирав снігом руки та обличчя - вони горіли як жар. Ще й не пахло нирками, готував живці, ховаючи їх у погребі. А з теплом ощипывал дички. Хто просив, нікому не відмовляв».
«Викопані і пересаджені їм деревця не сохли. ...Прищепи його приймалися, так як він не щеплял на вербі груші».
«І все село сверялось за нього. Люди пам'ятали, як він посіяв рано - і вродило, як посіяв пізніше - і теж вродило. А коли викликав хмари і накликав дощ, ніхто не коливався: він не що-небудь - мудрець, Планетник...». «Не було такої роботи, яку не подужав б або якої цурався б. На його дворі не залежувався не те що гній, а і синячка. Зі свого поля він позбирав і повиносив камінчики.. Наковував жерна, виправляв шкіри, шив кожухи. Корова не могла отелитися, звали і допомагав корові. Лікував коней, які хромали. Готував зілля від різних хвороб. А дітям робив свистки і сопілки. Одного тільки цурався - не вступав до корчми, відмовляючись від могорыча: “Мені так весело”».
Объяснение:
В каждой области, и в каждом регионе существуют собственные наречия. Территориально укр. яз. делиться на 3 наречия: северное, южно- западное и южно- восточное. Каждое из них имеет свои фонетические, морфологические и лексические особенности. Соответственно, в каждой области уже некоторые слова могут звучать по-разному. А если же говорить определённо о западной Украине, и перечисленных свыше городах, то там и вовсе имеется собственный диалект и разговаривают они в разы быстрее нежели люди, к примеру, на востоке Украины.
Думаю понятно))
Даа, конечно понимают, вот просто люди которые ближе к востоку склонны говорить на русском, те, кто проживает в центральной Украине- владеют одинаково, что русским, что украинским языком(но большинство тут общается суржиком). По сути украинский язык очень схож с русским, просто на западе всё ещё пытаются не забывать родные традиции и общаются Украинским, там только изредка проскакивают незнакомые слова. Вывод можно сделать таков, что, если ты немгого больше проведешь времени на Западной Украине, то ты быстро схватишь эти дидиалектизмы и вскоре будешь сам использовать их.