І ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ ЗА РОМАНОМ П. КУЛІША «ЧОРНА РАДА»
1. Який інструмент почув Шрам, коли зайшов на пасіку до Череваня?
2. Кого у творі називають Божим чоловіком?
3. Хто викупив Василя Невольника із турецької каторги?
4. Про кого сказано: «нав де, не хоче нікому придіте поклонімося»?
5. Кого Сомко наказав провезти на свині по всьому Гадячу?
6. Ким став Іванець на Запорожжі?
7. Де познайомився Перо з Лесею?
8. Хто так відгукується про запорожців: «Тепер чесному чоловікові стид мішатися між сі розбишаки. Перевернулися тепер уже кат знає на що запорожці. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди втікав щонайкращий люд з городів; а тепер хто йде на Запорожжє? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба»?
9. На кого натякала Череваниха, розповідаючи про свій сон?
10. Хто викрав Лесю?
11. У кого з героїв очі бігали «то сюди, то туди»?
12. Хто вирвав у Сомка бунчук та булаву?
ІІ Завдання на установлення відповідностей (за романом «Чорна рада»)
1. Установіть відповідність між героєм роману та його описом
1. Шрам
2. Василь Невольник
3. Кобзар
4. Іванець
А Ключник, викуплений з турецького полону.
Б Нечесним шляхом здобув місце у козацькій верхівці
В Допомагав викупляти невільників, Божий чоловік
Г Козак і священнослужитель, втратив на війні двох синів
Д Син Шрама, чоловік Лесі.
2. Установіть послідовність подій у творі
1. 2. 3. 4.
А Чорна рада у Ніжині
Б Суперечка Шрама та міщан
В Шрам приїжджає на хутір до Череваня
Г Зустріч Кирила Тура та Я. Сомка
2. Визначте художні засоби:
1. . Епітет
2. Метафора
3. Порівняння
4. Гіпербола
А А те Хмарище було окрите гаями, справді наче хмарами.
Б Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний
В Повернулось у старого серце, як почув, що козацька кров іллється понад Дніпром
Г Розлилась козацька слава по всій Україні.
5. Установіть відповідність між реплікою та героєм:
1. Шрам
2. Сомко
3. Черевань
4. Василь Невольник
5. Петро
А От, бгате, … — каже Шрамові, — де люде вміють жити на світі! Коли б я був не жонатий, то зараз би пішов у запорожці!
Б Сидять там окаяннії в Січі да тілько п’янствують, а очортіє горілку пити, так і їде в городи да тут і величається, як порося на орчику (про запорожців)
В Хто там грюкає, наче у свої ворота?
Г А ось і моя наречена! — сказав … , обернувшись до Лесі. — Вам, ясная панно, чолом до самих ніжок!
6. Установіть відповідність між місцем та подією
1. Хмарище
2. Гадяч
3. Ніжин
4. Київ
А Чорна рада
Б Зустріч із Сомком
В Іванця катають на свині.
Г Розмова з Божим чоловіком
5. Розподіліть героїв твору.
1. Вигадані
2. Реальні історичні особи
А Я. Сомко
Б Черевань
В Леся
Г І. Брюховецький
ІІІ Охарактеризуйте один із образів твору (1 сторінка обсяг)- письмово.
Українські народні пісні є невмирущим джерелом вічної зваби, вони завжди лунають над нашими рідними просторами і легко злітають на крилах мелодій далеко за межу української землі. Без народних пісень взагалі неможливий повноцінний духовний розвиток людини та її життя. Пісню згадують старі і молоді, в колективі і на одинці, у будні і свята. Адже саме народні пісні володіють незвичайною здатністю полонити серця людей, саме вони мають крила, мелодію і слово. Саме пісні окрилюють бажання і підносять настрій, овівають радістю відпочинок і надихають у праці, тамують душевну біль і розраджують у горі, множать сили у боротьбі і не дають нам впасти духом. «Нема кращих співаночок, яку нашім краю», – пишаються перед усім світом рідною піснею українці. Завдяки особливостям української народної пісні ми не тільки отримуємо невмируще джерело мудрості, але й єднають нас з родом, своїм народом і усім світом. А завдяки найдавнішім з найдавніших пісень, колядкам і щедрівкам, ми отримуємо можливість повернутися до минулого, до життя наших предків, краще зрозуміти все, що було у середньовіччі. Щедрівки і колядки найчастіше прославляють звичайну трудову людину, бажаючи добрим господарям статків і щастя, роблячи це щедрими кольорами поетичного домислу. Високою поезією в них овіюється постать української жінки, справжньої господині. Вона облагороджує все навколо, до чого б не доторкнулися її руки: «По дрова пішла – золото внесла, По воду пішла – мед-вино принесла». Не менш невтомний трудар та ще й воїн-богатир і красень, у якого може закохатися навіть королівна, – український парубок. У українського хлопця в піснях все незвичайне – і сила, і зброя, і кінь. А ось образи дівчат огорнені в народних українських піснях серпанком захоплення й ніжності, вони зачаровують нас поставою, працьовитістю і вродою. З приходом весни по українській землі линули весняні пісні, так звані веснянки, усі до одної сповнені радісного і світлого відчуття відродження природи після зими: «Розлилися води на чотири броди, Ой дівки, весна-красна, зілля зелененьке!». Весняне відновлення природи завжди викликало надію і радість, тривожило молоді серця і вкладало в них надію на краще майбутнє. Лірична українська пісня несе в собі велику народну мудрість и високі моральні цінності. Герої народних пісень завжди були на боці скривджених, розрахунку в них протиставляється кохання, багатству – краса. Українська народна пісня поетизує вірність, щирість почуття, щедрість, доброту і працьовитість. Наша рідна пісня була в походах по шляхам ратної слави, в кривавих січах, вона злітала з вуст кобзарів під тихий гомін кобзи, вона розповідала про героїв українського народу – Гонту і Залізняка, Кривоноса і Хмельницького, Дорошенка і Вишневецького. Українська народна пісня завжди була спільницею повстанців і борців за незалежність, чумаків, солдатів, жовнірів і заробітчан. Вона яскраво відображала і неволю, і кріпаччину, і важку долю українського трудового народу. Пісні українського народу набули широкої слави та користуються популярністю у всьому світі, тому нас повинна переповнювати національна гордість, як переповнювала вона колись відомого українського письменника і драматурга О. П. Довженка: «Навряд чи співають так гарно і голосно, як у нас на Україні. Пишеться це не з бажання виставити себе перед світом у прибільшено-вигідному світлі, а в ім’я реалізму, з чим усі, хто співає, згодяться одностайно». Линуть звуки благовісні, В’ється радість, наче птах. Наша дума, наша пісня Не загине у віках»
Надіюсь до удачі;)