1. "Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім".
2. "Поїзд летів, повний людського гаму".
3. "Врешті ми вдома".
4. "Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною".
5. "А люди йдуть ... Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов".
6. "Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах, і скаче на них довга кудлата вовна".
7. "На небі сонце — серед нив я. Більш нікого".
8. "Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка".
9. "Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість, — і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе".
10. "Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут".
11. "Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю".
12. "Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри".
13. "З-під старої сторінки життя визирала нова і чиста — і невже я хотів би знати. Що там записано буде?"
14. "Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилинку — я і людина".
15. "Я не тікав; навпаки, ми навіть почали розмову, наче давні знайомі".
16. "Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає..."
Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.
Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.
Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань
"Intermezzo" Михайла Коцюбинського
Цитатний план
1. "Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім".
2. "Поїзд летів, повний людського гаму".
3. "Врешті ми вдома".
4. "Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною".
5. "А люди йдуть ... Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов".
6. "Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах, і скаче на них довга кудлата вовна".
7. "На небі сонце — серед нив я. Більш нікого".
8. "Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка".
9. "Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість, — і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе".
10. "Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут".
11. "Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю".
12. "Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри".
13. "З-під старої сторінки життя визирала нова і чиста — і невже я хотів би знати. Що там записано буде?"
14. "Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилинку — я і людина".
15. "Я не тікав; навпаки, ми навіть почали розмову, наче давні знайомі".
16. "Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає..."
Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.
Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.
Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань