В
Все
М
Математика
А
Английский язык
Х
Химия
Э
Экономика
П
Право
И
Информатика
У
Українська мова
Қ
Қазақ тiлi
О
ОБЖ
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
У
Українська література
М
Музыка
П
Психология
А
Алгебра
Л
Литература
Б
Биология
М
МХК
О
Окружающий мир
О
Обществознание
И
История
Г
Геометрия
Ф
Французский язык
Ф
Физика
Д
Другие предметы
Р
Русский язык
Г
География

Лист одному з героїв із твору В Сухомлинського з побажаннями порадами повчаннями. Обсяг 1 стр.

Показать ответ
Ответ:
danisov2003
danisov2003
28.07.2022 20:14

На вулиці стояла хороша погода. люди навкруги були не такі,як завжди. Тобто з якимось радісним лицем . Марійку це дуже здивувало. Але у неї настрій був не такий,як у людей. Марійка була хвора. Їй терміново потрібно було робити операцію,яка була не дешева. На діво друзі її покинули. Батьки заробляли,як могли. Вони продали машину,всю техніку в домі і саму квартиру. Живуть вони у бабусі за містом,а Марійка в лікарні у місті. Її старший брат,Максим,дуже любив сестричку. Грошей треба було ще трішечки назбирати,тому Максим попросив грошей у своїх друзів. Друзі в нього були дуже хороші,і тому сказали,щоб він грошей не вертав. Марійці зробили операцію і вони знову зажили щасливо та купили нову квартиру,а гроші заробили. Тепер Максим і всі члени цієї сім"ї ходять в церкву молитися за те,щоб вони жили щасливо і ніколи не хворіли

0,0(0 оценок)
Ответ:
nikitakondrate1
nikitakondrate1
20.02.2023 11:02

ответ:На галявині лісу росла собі Ромашка, одним-однісінька. Поряд росли дзвіночки, кульбабки та багато різних квітів. Та лише Ромашка – одна. І було їй дуже сумно, ні з ким поговорити. Дзвіночки передзвонюються між собою, кульбабки зайняті своїми парашутиками-насінинками, весь час повчають їх, як найдалі літати. А до Ромашки нікому діла нема.

   Та одного дня все змінилося. Якось під вечір почула Ромашка, що хтось тихенько плаче. Озирнулася довкола і побачила маленьку Мурашку.

   – Гей, малечо, ти чого плачеш?

   – Ой, як не плакати, коли ніжечка дуже болить, – відповіла Мураха.

   – А що сталося з твоєю ніжкою? – стривожено спитала Ромашка, бо була дуже добра і завжди всіх жаліла.

   – Я її подряпала, і тепер йти не можу. Бачу хмара насувається, дощ буде, а додому мені далеко, – сказала Мурашка і знову заплакала.

    І справді, потемніло, загриміло, пішов густий дощ.

   – Ховайся, – крикнула Ромашка і низенько нахилила свою голівку, утворивши затишну, чарівну білу парасольку для Мурашки.

   – Ой тобі, Ромашечко, що заховала мене від дощу, а чим  я тобі віддячуся?

   – А ти поговори зі мною трішки, бо дуже мені самотньо тут.

   Розмовляли вони, розмовляли, аж поки дощик не закінчився. Мураха розповідала, де бувала, що бачила, а Ромашка уважно слухала і всміхалася, раділа, що знайшла собі подружку. Коли дощик перестав крапати, Ромашка підвела голову до сонечка, що зя’вилося між хмарками, аби просушити свої пелюсточки. А Мурашка зібралася йти додому.

   – Куди ж ти з хворою ніжкою підеш, біднесенька? – зупинила її Ромашка.

   – Попросімо дядечка Подорожника, хай полікує, він добрий лікар.

   А дядько Подорожник ріс поряд, почув про Мурашчину біду, дав краплинку свого соку, Ромашка свою пелюсточку для перев”язки, та й полікували Мурасі ніжку. Тут ще й дядько Джміль мимо пролітав, Ромашка його попросила до Мурашці дістатися дому. Він теж не відмовив, посадив її собі на спину та й полетів до мурашника. Ох і дякувала Мурашка новим друзям. А дядько Джміль підморгнув Мурасі і промовив:

    – Завжди пам”ятай, ніколи нікого в біді не лишай. Тоді завжди знайдеться хтось, що й тобі до колись, – та й полетів собі, а Мурашка помахала йому вслід лапкою і, задумавшись, пішла до дому.

   З того часу вона часто провідувала Ромашку, розповідала їй про новини в мурашнику чи лісі, не забувала подружку. І якось також віддячила Ромашці добром за добро. А було це так. Настав час Ромашці висипати достигле насіннячко, а на біду вітру нема, насіння не рознесеться галявиною. Зажурилася наша Ромашечка, ось тут і до Мураха подружці. Покликала всіх своїх родичів, а вони схопили кожна по насінинці і розбіглися в різні боки галявини, залишили там насіннячко та й пішли по своїх справах. А наша Мурашка задоволено потерла лапку об лапку і сказала:

  – Наступного року ти вже будеш на галявині не сама, не сумуватимеш. І підморгнула дядькові Джмелеві, котрий пролітав поряд. Добром за добро.

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Українська література
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота