Відповідь:Щоденник Тараса Шевченка («Щоденник», «Журнал») — записи Тараса Григоровича Шевченка, які він робив протягом року після одержання звістки про можливе звільнення з заслання і до приїзду в Петербург. Написаний російською мовою[1]. Окремі дослідники пояснюють написання Щоденника російською мовою тим, що це не був інтимний щоденник, а "журнал", що розраховувався на майбутню публікацію[2].
Тарас Григорович Шевченко (1860)
На початку 1855 року помер цар Микола І.
Амністія, проголошена Олександром ІІ, не торкнулась Тараса Григоровича Шевченка. Він продовжував перебувати у Новопетровському укріпленні[3].
Тільки згодом друзі поета домоглися звільнення його з заслання.
Одержавши від М. Лазаревського звістку про близьку волю, в болісному чеканні її, Шевченко почав 12 червня 1857 року писати «Щоденник».
В Петербург, до цього Шевченко декілька місяців жив в Нижньому Новгороді, очікуючи дозволу повернутися у столицю, він прибув тільки 17 березня 1858 року.
Сторінка «Щоденника» Тараса Шевченка. Автограф запису від 12 грудня 1857 року з портретом О. Герцена
Весь цей час він робив записи в Щоденнику і ще деякий час продовжував робити їх по прибутті в Петербург.
Текст Щоденника Шевченка закінчується поезією «Сон» (На панщині пшеницю жала …). Запис від 13 липня 1858 року.
Після цього рукою М. М. Лазаревського записано (рос. мовою): «Этот дневник подарен Т. Г. Шевченком М. М. Лазаревскому 12 июля 1858 года, в день именин Лазаревского».
Тобто, останній запис в Щоденнику Шевченко зробив уже на наступний день після того, як він його подарував Лазаревському.
Передостанній запис в Щоденнику датується 20-м травня 1858 року.
Автограф (текст Щоденника) заголовка не має.
На оправі, очевидно уже після смерті Шевченка, золотом витиснено (рос. мовою): «Дневникъ Шевченка с 12 июня 1857 до 13 июля 1858 года», а на корінці — М. Л. (ініціали М. Лазаревського).
Вперше Щоденник надруковано в журналі «Основа» (1861, № 5-12; 1862, № 1-8) з численними купюрами, зашифруванням багатьох прізвищ і зміною окремих слів та виразів.
Вперше, в перекладі українською мовою, Щоденник був опублікований 1893 року в Галичині під назвою «Записки, або Журнал Тараса Григоровича Грушівського-Шевченка» в журналі «Правда», т. 18-19. А також окремим виданням у 1895 році під назвою «Записки або Журнал Тараса Григоровича Грушівського-Шевченка» в перекладі Олександра Кониського.
Автограф Щоденника зберігається у Києві в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка АН України.
Цвіт яблуні - це незвичайний твір. Він вражає своїм сюжетом та проникненням у психологію людини, змушує читача переживати разом з головним героєм.
Коцюбинський у своїй новелі розкриває внутрішній світ свого героя, цілу гаму почуттів і відчуттів. Ситуація вкрай драматична: у сусідній кімнаті помирає його дитина, його улюблена донечка. Він нічим не може зарадити і весь перетворюється на чекання. Темну кімнату ледь освітлює лампа. Оця боротьба світла з темрявою — ніби символ боротьби життя зі смертю, яка відбувається поруч. Згорьований батько гасить лампу і запалює свічку. Світла ще меншає — достоту як шансів відвернути фатальний кінець.
Маленька дівчинка, все ж таки, помирає, але залишається у батьковому серці такою, якою була у найщасливіші роки свого життя:щебетушкою, красунечкою, маленьким сонечком, котре звеселяло рідних і дарувало дому тепло.
Цвіт яблуні психологічний твір, прочитавши який, виникнуть нові питання, навіть, у дорослої людини, а відповіді знайдуться з ситуацією.
Відповідь:Щоденник Тараса Шевченка («Щоденник», «Журнал») — записи Тараса Григоровича Шевченка, які він робив протягом року після одержання звістки про можливе звільнення з заслання і до приїзду в Петербург. Написаний російською мовою[1]. Окремі дослідники пояснюють написання Щоденника російською мовою тим, що це не був інтимний щоденник, а "журнал", що розраховувався на майбутню публікацію[2].
Тарас Григорович Шевченко (1860)
На початку 1855 року помер цар Микола І.
Амністія, проголошена Олександром ІІ, не торкнулась Тараса Григоровича Шевченка. Він продовжував перебувати у Новопетровському укріпленні[3].
Тільки згодом друзі поета домоглися звільнення його з заслання.
Одержавши від М. Лазаревського звістку про близьку волю, в болісному чеканні її, Шевченко почав 12 червня 1857 року писати «Щоденник».
В Петербург, до цього Шевченко декілька місяців жив в Нижньому Новгороді, очікуючи дозволу повернутися у столицю, він прибув тільки 17 березня 1858 року.
Сторінка «Щоденника» Тараса Шевченка. Автограф запису від 12 грудня 1857 року з портретом О. Герцена
Весь цей час він робив записи в Щоденнику і ще деякий час продовжував робити їх по прибутті в Петербург.
Текст Щоденника Шевченка закінчується поезією «Сон» (На панщині пшеницю жала …). Запис від 13 липня 1858 року.
Після цього рукою М. М. Лазаревського записано (рос. мовою): «Этот дневник подарен Т. Г. Шевченком М. М. Лазаревскому 12 июля 1858 года, в день именин Лазаревского».
Тобто, останній запис в Щоденнику Шевченко зробив уже на наступний день після того, як він його подарував Лазаревському.
Передостанній запис в Щоденнику датується 20-м травня 1858 року.
Автограф (текст Щоденника) заголовка не має.
На оправі, очевидно уже після смерті Шевченка, золотом витиснено (рос. мовою): «Дневникъ Шевченка с 12 июня 1857 до 13 июля 1858 года», а на корінці — М. Л. (ініціали М. Лазаревського).
Вперше Щоденник надруковано в журналі «Основа» (1861, № 5-12; 1862, № 1-8) з численними купюрами, зашифруванням багатьох прізвищ і зміною окремих слів та виразів.
Вперше, в перекладі українською мовою, Щоденник був опублікований 1893 року в Галичині під назвою «Записки, або Журнал Тараса Григоровича Грушівського-Шевченка» в журналі «Правда», т. 18-19. А також окремим виданням у 1895 році під назвою «Записки або Журнал Тараса Григоровича Грушівського-Шевченка» в перекладі Олександра Кониського.
Автограф Щоденника зберігається у Києві в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка АН України.
Пояснення:
Объяснение:
Цвіт яблуні - це незвичайний твір. Він вражає своїм сюжетом та проникненням у психологію людини, змушує читача переживати разом з головним героєм.
Коцюбинський у своїй новелі розкриває внутрішній світ свого героя, цілу гаму почуттів і відчуттів. Ситуація вкрай драматична: у сусідній кімнаті помирає його дитина, його улюблена донечка. Він нічим не може зарадити і весь перетворюється на чекання. Темну кімнату ледь освітлює лампа. Оця боротьба світла з темрявою — ніби символ боротьби життя зі смертю, яка відбувається поруч. Згорьований батько гасить лампу і запалює свічку. Світла ще меншає — достоту як шансів відвернути фатальний кінець.
Маленька дівчинка, все ж таки, помирає, але залишається у батьковому серці такою, якою була у найщасливіші роки свого життя:щебетушкою, красунечкою, маленьким сонечком, котре звеселяло рідних і дарувало дому тепло.
Цвіт яблуні психологічний твір, прочитавши який, виникнуть нові питання, навіть, у дорослої людини, а відповіді знайдуться з ситуацією.