Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.
Александри́йский маяк — маяк на острове Фарос около египетского города Александрии, одно из семи чудес света. Был построен во время правления Птолемея II Филадельфа (280–247 до н. э.), высота маяка составляла порядка 120–150 метров, на протяжении многих веков это было одним из самых высоких искусственных сооружений в мире. Александрийский маяк был единственным из Семи чудес, имевшим практическое предназначение. Прежде всего, он давал возможность кораблям без проблем заплывать в порт Александрии, имевший важное стратегическое значение; кроме того, он служил дополнительным ориентиром морякам на фоне однообразного египетского побережья и, наконец, служил наблюдательным пунктом для наблюдения за водными просторами (военная угроза Александрии исходила в основном с моря, поскольку с суши город защищала пустыня).
Александрийский маяк был одним из трёх Семи чудес древности, сохранившихся дольше всего (наряду с сохранившейся до настоящего времени пирамидой Хеопса и Галикарнасским мавзолеем, просуществовавшим в разрушенном виде до 1494 года). Маяк был сильно поврежден в результате землетрясений в период 796–1323 годов нашей эры, остатки его конструкции частично сохранялись до 1480 года, после чего были использованы для строительства цитадели Кайт-Бей на этом месте.
В 1994 году французские археологи обнаружили фрагменты маяка на дне Александрийской восточной гавани. В 2016 году Министерство по делам древностей Египта объявило о намерении превратить подводные руины древней Александрии, включая Фарос, в подводный музей.
Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.
Александри́йский маяк — маяк на острове Фарос около египетского города Александрии, одно из семи чудес света. Был построен во время правления Птолемея II Филадельфа (280–247 до н. э.), высота маяка составляла порядка 120–150 метров, на протяжении многих веков это было одним из самых высоких искусственных сооружений в мире. Александрийский маяк был единственным из Семи чудес, имевшим практическое предназначение. Прежде всего, он давал возможность кораблям без проблем заплывать в порт Александрии, имевший важное стратегическое значение; кроме того, он служил дополнительным ориентиром морякам на фоне однообразного египетского побережья и, наконец, служил наблюдательным пунктом для наблюдения за водными просторами (военная угроза Александрии исходила в основном с моря, поскольку с суши город защищала пустыня).
Александрийский маяк был одним из трёх Семи чудес древности, сохранившихся дольше всего (наряду с сохранившейся до настоящего времени пирамидой Хеопса и Галикарнасским мавзолеем, просуществовавшим в разрушенном виде до 1494 года). Маяк был сильно поврежден в результате землетрясений в период 796–1323 годов нашей эры, остатки его конструкции частично сохранялись до 1480 года, после чего были использованы для строительства цитадели Кайт-Бей на этом месте.
В 1994 году французские археологи обнаружили фрагменты маяка на дне Александрийской восточной гавани. В 2016 году Министерство по делам древностей Египта объявило о намерении превратить подводные руины древней Александрии, включая Фарос, в подводный музей.
Объяснение: