Тема кохання — одна з вічних тем у літературі. Кожен письменник висвітлює її по-своєму, але є твори, що стали зразками розкриття цієї теми. Коли йдеться про кохання молодих людей з родин, що ворогують між собою, ми відразу згадуємо шекспірівських героїв — Ромео і Джульєтту.
Кохання Ромео і Джульетта, світле, чисте та жертовне, розквітло у часи феодальної ворожнечі. За тих умов воно було викликом усьому суспільству, без перебільшень його можна назвати навіть героїчним.
Роди Монтеккі та Капулетгі були непримиренними супротивниками, покоління за поколінням брало участь у боротьбі, коли раптом сама природа подарувала їхнім нащадкам несподіване диво: двоє зустрілися і покохали один одного. Тоді усі умовності, стара мораль, навіть небезпека виявилися неважливими. Саме таким і має бути справжнє кохання, саме в цьому і ховається його переможна сила.
Ллється кров, обставини змушують Ромео стати проти власної волі вбивцею, він вимушений тікати, взагалі усе темне та зле протистоїть цьому почуттю, усе ніби покликане заважати закоханим. Але Ромео здатен ризикнути життям лише заради того, щоб побачитися з Джульеттою, навмисне затягуючи зустріч. Джульєтта також ладна піти на ризик в ім'я кохання, приймаючи зілля, що до їй зімітувати власну смерть: лише так вона діставала змогу вирватися з павутиння умовностей і зовнішніх обставин.
Кохання має більшу цінність, ніж життя, на думку обох закоханих. Життя нічого не варте, якщо не можна бути разом.
Життя прожити – не поле перейти» – дуже часто нам траплялись ці слова в книжках. Але чи кожен із нас дотримується цих заповідей?
Я гадаю, щоб бути людиною з великої літери, треба навчитися відповідати за свої помисли й вчинки. Адже відповідальність – це обов’язок перед кимось або чимось і навіть перед самим собою. Людина повинна усвідомити, що вона не тільки член родини та громадянин своєї країни, а й житель планети Земля. Тому кожен наш проступок так чи інакше залишить свій слід і на сім’ї, і на державі.
Я вважаю себе відповідальною людиною. По-максимуму намагаюся слідкувати за своїми вчинками. Я відповідальна перед друзями за те, що я роблю і як ставлюся до них. У мене найкращі друзі, тому разом ми проводимо весь вільний час. Я відповідальна перед собою за свої вчинки. Навчилася тренувати силу волі, поважаю своїх батьків, бережу навколишнє середовище. І це найменший список із того, що повинен робити кожен. Звісно, це складна робота над собою.
На жаль, сьогодні не всі публічні діячі відчувають за собою вантаж відповідальності. Не хочуть виконувати своїх обов’язків. Тому й настає період хаосу.
Отже, відповідальність – це одна із позитивних рис людини. Саме вона робить людину людиною, виховує внутрішні цінності. Тому кожна людина повинна усвідомлювати, чому відповідальність важлива.
Почуття, що сильніше за смерть
(за п'єсою Вільяма Шекспіра "Ромео та Джульетта")
Тема кохання — одна з вічних тем у літературі. Кожен письменник висвітлює її по-своєму, але є твори, що стали зразками розкриття цієї теми. Коли йдеться про кохання молодих людей з родин, що ворогують між собою, ми відразу згадуємо шекспірівських героїв — Ромео і Джульєтту.
Кохання Ромео і Джульетта, світле, чисте та жертовне, розквітло у часи феодальної ворожнечі. За тих умов воно було викликом усьому суспільству, без перебільшень його можна назвати навіть героїчним.
Роди Монтеккі та Капулетгі були непримиренними супротивниками, покоління за поколінням брало участь у боротьбі, коли раптом сама природа подарувала їхнім нащадкам несподіване диво: двоє зустрілися і покохали один одного. Тоді усі умовності, стара мораль, навіть небезпека виявилися неважливими. Саме таким і має бути справжнє кохання, саме в цьому і ховається його переможна сила.
Ллється кров, обставини змушують Ромео стати проти власної волі вбивцею, він вимушений тікати, взагалі усе темне та зле протистоїть цьому почуттю, усе ніби покликане заважати закоханим. Але Ромео здатен ризикнути життям лише заради того, щоб побачитися з Джульеттою, навмисне затягуючи зустріч. Джульєтта також ладна піти на ризик в ім'я кохання, приймаючи зілля, що до їй зімітувати власну смерть: лише так вона діставала змогу вирватися з павутиння умовностей і зовнішніх обставин.
Кохання має більшу цінність, ніж життя, на думку обох закоханих. Життя нічого не варте, якщо не можна бути разом.
Життя прожити – не поле перейти» – дуже часто нам траплялись ці слова в книжках. Але чи кожен із нас дотримується цих заповідей?
Я гадаю, щоб бути людиною з великої літери, треба навчитися відповідати за свої помисли й вчинки. Адже відповідальність – це обов’язок перед кимось або чимось і навіть перед самим собою. Людина повинна усвідомити, що вона не тільки член родини та громадянин своєї країни, а й житель планети Земля. Тому кожен наш проступок так чи інакше залишить свій слід і на сім’ї, і на державі.
Я вважаю себе відповідальною людиною. По-максимуму намагаюся слідкувати за своїми вчинками. Я відповідальна перед друзями за те, що я роблю і як ставлюся до них. У мене найкращі друзі, тому разом ми проводимо весь вільний час. Я відповідальна перед собою за свої вчинки. Навчилася тренувати силу волі, поважаю своїх батьків, бережу навколишнє середовище. І це найменший список із того, що повинен робити кожен. Звісно, це складна робота над собою.
На жаль, сьогодні не всі публічні діячі відчувають за собою вантаж відповідальності. Не хочуть виконувати своїх обов’язків. Тому й настає період хаосу.
Отже, відповідальність – це одна із позитивних рис людини. Саме вона робить людину людиною, виховує внутрішні цінності. Тому кожна людина повинна усвідомлювати, чому відповідальність важлива.