Міні твір на тему: “Ярославна-чудовий образ жінки-слов’янки"

Хех знайомий творик)))
  Усі ми - люди. У кожної людини є місце де він народився, виріс і вперше побачив світ. Це місце - твоя Батьківщина. 
  Ти приходиш сюди, і бачиш рідну хату, де колись ступив перші кроки, рідну неньку, яка зодягала тебе маленького і шкодувала, коли ти десь оступився. Усе тут рідне: і земля, і квітник коло хати, і ослінчик на якому завжди сидів дідусь, і навіть криничка з якої мама витягала воду. Саме тут зустрічаєш своїх рідних і знайомих людей, яких довгий час не бачив. І ми знаємо, що це купити неможливо.
  Багато людей нині призирливо відносяться до сіл, приховуючи, що самі родом звідти. Цього робити - не можна! Бо твоє село - це і є твоя батьківщина. тут твоє коріння і те місце, де тебе вигодували і виростили таким, який ти є зараз.
  Моя Батьківщина - Україна! І я пишаюсь цим!

Рідна мова — це невід’ємна частина рідного краю. Це душа народу. Звуки рідної мови чує й сприймає дитина ще з колисковою, яку співає їй мати, і супроводжує мова дитину протягом усього життя. Ніжна й співуча, вона звучить у серці кожного з нас. І хоч протягом усієї нашої історії вона зазнала чимало утисків, все ж неухильно пробивала собі шлях до визнання. Але скільки негод довелося їй витримати! Закривалися школи з українською мовою навчання, її було практично витіснено з Галузі науки і техніки, вищих і середніх навчальних закладів, з багатьох державних установ, вона майже перестала звучати в містах. Довгий час українська мова вважалася «мужицькою», «непрестижною». Усі ці деформації суспільно-політичного життя привели до падіння всього українського, передусім мови. А багато хто з українців, будучи лакеями за натурою, відмовлявся від рідної мови. Але забути рідну мову — це все одно, що забути рідну матір, яка виростила й викохала тебе.