після смерті дядька Кирила Климко жив на шахтній сортувальні:
Тітка Мотя пропонує Климкові жити в неї, не по-дитячому самостійний Климко відмовляється від до Через два дні після смерті дядька Кирила Бочонок приходить до самотнього хлопця, дає червоні тридцятки для покупки хліба. Серпневого дня німецькі літаки бомбили станцію, бомба влучила в барак. Климко залишився без житла. Хлопчик знайшов собі притулок у невеличкій кімнатці на шахтній сортувальні, де була колись вагова. Дві ночі Климко спав на голому столі й одбивався від пацюків палицею, стукаючи нею по стіні. На третю ніч давній товариш Зульфат прогнав мишей, друзі облаштували житло ліжком та тирсою встелили підлогу. Зульфат часто бував у друга.
Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.
По-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. Іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. Та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.
Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.
По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.
Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.
після смерті дядька Кирила Климко жив на шахтній сортувальні:
Тітка Мотя пропонує Климкові жити в неї, не по-дитячому самостійний Климко відмовляється від до Через два дні після смерті дядька Кирила Бочонок приходить до самотнього хлопця, дає червоні тридцятки для покупки хліба. Серпневого дня німецькі літаки бомбили станцію, бомба влучила в барак. Климко залишився без житла. Хлопчик знайшов собі притулок у невеличкій кімнатці на шахтній сортувальні, де була колись вагова. Дві ночі Климко спав на голому столі й одбивався від пацюків палицею, стукаючи нею по стіні. На третю ніч давній товариш Зульфат прогнав мишей, друзі облаштували житло ліжком та тирсою встелили підлогу. Зульфат часто бував у друга.
Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.
По-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. Іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. Та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.
Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.
По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.
Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.
Отже, дружба - це найкращий скарб в житті.