Мне нужна в написании почему я согласна с высказыванием Лины Костенко "безнаказанное зло регенерирует себя "

Криниця розбалакалась з відром, і вікна променями протирають очі. Тут після коми Дієп. зворот. 2- Уміння розвязувати задачі, таке ж практичне мистецтво, як і вміння плавати, бігати чи танцювати. 3- Почалося у сонця безсоння, і подовшали раптом дні. 4- Вже листопад підкрався з-за дубів, і гай знімає  золоту перуку. 5- Тихі води дніпрові, я стрічав у дорозі, сину хмари діброви, спілі ранки та грозию. 6- Натрудившися у квітні, перецвівши у маю, йдуть дерева перелітні в повінь лагідну свою. Дієп. зворот у словах виділених комами. 7- Край прогнутого вечорового неба, врізаючись у зоряну імлу, і досі трудиться старий, нагорблений вітяк.

Мені здається, що людина — це не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на до Тільки такою може бути справжня людина. 

Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною. 

Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це "справжня людина". Значить, боягузлива, підступна, зла людина є "несправжньою". То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні. 

Звання людини покладає на нас велику відповідальність. І ми повинні відповідати цьому званню.