Мне подарили книги. Я так обрадовался им, что чуть не со слезами бросился домой и, не помня себя, очутился в детской комнате, лег в свою
кровать, закрылся пологом, развернул первую часть одной из книг – и
позабыл все окружающее. Мать рассказывала мне потом, что я был как
помешанный: ничего не говорил, не понимал, что мне говорят, и не хотел
идти обедать. Должны были отнять книжку, несмотря на горькие мои слезы.
Угроза, что книжки отнимут совсем, заставила меня удержаться от слез,
встать и даже обедать.
После обеда я опять схватил книжку и читал до вечера. Я читал свои
книжки с восторгом и, несмотря на разумную бережливость матери, прочел
все с небольшим в месяц. В детском уме моем произошел совершенный
переворот, и для меня открылся новый мир. Я узнал из книги «Рассуждение о
громе», что такое молния, воздух, облака; узнал об образовании дождя и
происхождении снега. Многие явления в природе, на которые я смотрел
бессмысленно, хотя и с любопытством, получили для меня смысл, значение и
стали еще любопытнее (По С.Т. Аксакову).
1. Визначте тему та основну думку тексту.
2. Перекладіть словосполучення: не помня себя, закрылся пологом,
позабыл все окружающее, рассуждение о громе, узнал об образовании.
3. Перекладіть текст.
Питання для самоконтролю
1. Чому зрадів хлопчик?
2. Які почуття виникли у хлопчика, коли він опинився у своїй
кімнаті?
3. Чому хлопчику відкрився новий світ?
4. Про які явища природи взнав хлопчик iз книги?
з першого погляду помітно, що це немолода людина, яка прожила історію свого народу. незважаючи на вік, у нього міцна постава. Обличчя старого запорожця смагляве, обвітрене. Зажурені, сумні очі та задумливий погляд свідчить про біль його народу, що навіки закарбовує у пам*яті. Довгі вуса, оселедець на голові, густі нависні брови - свідчать про немолодий вік та проведене життя у боях нашого захисника народу. у запарожця орлиний ніс із горбиком і пооране зморшками чого, на якому відбились сліди часу і переживань.
сильні руки, які тримають зброю, свідчать, що це бувалий воїн, який пережив не один бій у якому були і перемоги, і поразки, це воїн загартований у боях.
запорожець одягнений у білу сорочку, темно-коричневу кирею та жупан. його образ довершує велика, гостра шабля, яка разом із воїном пережила і творила історію длдя нас.
картина А. Монастирського зображує не лише життя старого запорожця, а і частину нашої важкої долі. Усобі вона несе сумний характер, який не може залишити нас байдужими. адже такі, як цей старий запорожець, віддавали за нас своє життя, щоб ми жили вільно.