Mої ПЛАНИ НА ТИЖДЕНЬ ЯКим, НА ВАШУ ДУМКУ, БАЧИВ СВІЙ тижДЕНЬ КнязЬ - ГЕРОЙ ПОВICTI-КАЗКИ ю.ВИННИЧУКА "МIСЦЕ ДЛЯ ДРАКкОНА"? ЗАПЛАНУЙТЕ ДIї НА КОЖЕН ДЕНЬ Від ЙОГО IМЕНI
ответ:літератури. Зі смутком визнаючи його вільні і невільні провини, хибні його кроки, в яких сам він гірко каявся, шкодуючи, що така дужа творча індивідуальність не дістала повного свого розвитку..."
Складний життєвий шлях випав на долю Олександра Олеся (справжнє прізвище – Кандиба). Народився він в с. Крига (Білопілля) на Сумщині, закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював у Харкові та Києві (1909–1919). У 1907р. у Петербурзі вийшла перша книга Олеся – "З журбою радість обнялась", що принесла славу молодому поетові. В наступні роки з'являються нові збірки – "Поезії. Книга II" (1909), "Поезії. Книга III" (1911), "Драматичні етюди. Книга IV" (1914), "Поезії. Книга V" (1917). Не набувши чітких політичних орієнтирів, Олесь після Великої Жовтневої соціалістичної революції опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Настрої пригніченості, нудьги і самотності наповнюють першу "закордонну" збірку віршів Олеся – "Чужиною" (Відень, 1919). "В вигнанні дні течуть, як сльози..." – такими словами розпочинається один з перших віршів книги.
Невдовзі, у 1921р., виходить "Перезва" – збірка гостросатиричних віршових творів, що викривають життя, побут і політичні принципи емігрантської громади. Збірку (з'явилась у світ тільки перша частина її) поет видав під псевдонімом. Верховоди емігрантських кіл стали на перешкоді публікації нових віршів такого характеру. Почуття людини, позбавленої рідного дому, поглиблюються. В одному з віршів поет уявляє себе мертвим, але похованим в рідному краю, проте доля вигнанця гірша, ніж доля мерця. Проте поет так і не спромігся на остаточні висновки чи рішення. Гостро-емоційно сприймаючи удари долі, він ладен вбачати у них непоясниме наслання, прокляття. В останні десятиріччя життя Олесь усувається від будь-якої участі в заходах, здійснюваних українською еміграцією, послаблюється активність його поетичної творчості, він займається переважно інсценізацією народних казок, написанням лібретто для дитячих опер. Помер письменник у Празі 1944р. Творча спадщина Олеся досить велика якщо врахувати, що більшу частину її становить поезія – дев'ять книг (звертався Олесь і до драматичного жанру, створивши ряд драматичних поем та етюдів).
Головні герої оповідання Я. Стельмаха "Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківкі" - Дмитро Омельчук і Сергій Стеценко. Ці два хлопчика щойно закінчили п'ятий клас і перейшли до шостого. Події, що описуються у оповіданні, трапляються під час літніх канікул.
Мітько і Сергійко - вірні друзі. Це веселі і допитливі хлопці, фантазери, дуже люблять пригоди. Характерами вони схожі, але лідером є Митько. Він рішучіший за друга. Саме Митько вирішив поїхати в село до бабусі. Коли старшокласник Вася-велосипедист пожартував над хлопчиками, саме Митько запропонував ночувати біля озера і вистежити чудовисько, навіть погодився бути приманкою для нього. Митько першим кинувся рятувати невдалого жартівника Васю.
Сергійко більш спокійний хлопчик, але він підтримує ідеї свого друга і допомагає йому. Сергійко дуже добрий: коли Митько заснув на посту, сергійко не став його будити, а вкрив ковдрою. Сергійко - вірний друг, такий, що ніколи не покине Митька у біді.
Обидва хлопці велікодушні, турбуються один про одного, вміють прощати помилки один одного та мирно розв'язувати конфлікти. А ще вони можуть бути працьовитими та наполегливими, бо, коли хлопчики зацікавилися дивною істотою, що нібито живе у озері, вони прочитали багато книжок з бібліотеки і навіть полюбили зоологію.
ответ:літератури. Зі смутком визнаючи його вільні і невільні провини, хибні його кроки, в яких сам він гірко каявся, шкодуючи, що така дужа творча індивідуальність не дістала повного свого розвитку..."
Складний життєвий шлях випав на долю Олександра Олеся (справжнє прізвище – Кандиба). Народився він в с. Крига (Білопілля) на Сумщині, закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював у Харкові та Києві (1909–1919). У 1907р. у Петербурзі вийшла перша книга Олеся – "З журбою радість обнялась", що принесла славу молодому поетові. В наступні роки з'являються нові збірки – "Поезії. Книга II" (1909), "Поезії. Книга III" (1911), "Драматичні етюди. Книга IV" (1914), "Поезії. Книга V" (1917). Не набувши чітких політичних орієнтирів, Олесь після Великої Жовтневої соціалістичної революції опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Настрої пригніченості, нудьги і самотності наповнюють першу "закордонну" збірку віршів Олеся – "Чужиною" (Відень, 1919). "В вигнанні дні течуть, як сльози..." – такими словами розпочинається один з перших віршів книги.
Невдовзі, у 1921р., виходить "Перезва" – збірка гостросатиричних віршових творів, що викривають життя, побут і політичні принципи емігрантської громади. Збірку (з'явилась у світ тільки перша частина її) поет видав під псевдонімом. Верховоди емігрантських кіл стали на перешкоді публікації нових віршів такого характеру. Почуття людини, позбавленої рідного дому, поглиблюються. В одному з віршів поет уявляє себе мертвим, але похованим в рідному краю, проте доля вигнанця гірша, ніж доля мерця. Проте поет так і не спромігся на остаточні висновки чи рішення. Гостро-емоційно сприймаючи удари долі, він ладен вбачати у них непоясниме наслання, прокляття. В останні десятиріччя життя Олесь усувається від будь-якої участі в заходах, здійснюваних українською еміграцією, послаблюється активність його поетичної творчості, він займається переважно інсценізацією народних казок, написанням лібретто для дитячих опер. Помер письменник у Празі 1944р. Творча спадщина Олеся досить велика якщо врахувати, що більшу частину її становить поезія – дев'ять книг (звертався Олесь і до драматичного жанру, створивши ряд драматичних поем та етюдів).
Объяснение:
Головні герої оповідання Я. Стельмаха "Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківкі" - Дмитро Омельчук і Сергій Стеценко. Ці два хлопчика щойно закінчили п'ятий клас і перейшли до шостого. Події, що описуються у оповіданні, трапляються під час літніх канікул.
Мітько і Сергійко - вірні друзі. Це веселі і допитливі хлопці, фантазери, дуже люблять пригоди. Характерами вони схожі, але лідером є Митько. Він рішучіший за друга. Саме Митько вирішив поїхати в село до бабусі. Коли старшокласник Вася-велосипедист пожартував над хлопчиками, саме Митько запропонував ночувати біля озера і вистежити чудовисько, навіть погодився бути приманкою для нього. Митько першим кинувся рятувати невдалого жартівника Васю.
Сергійко більш спокійний хлопчик, але він підтримує ідеї свого друга і допомагає йому. Сергійко дуже добрий: коли Митько заснув на посту, сергійко не став його будити, а вкрив ковдрою. Сергійко - вірний друг, такий, що ніколи не покине Митька у біді.
Обидва хлопці велікодушні, турбуються один про одного, вміють прощати помилки один одного та мирно розв'язувати конфлікти. А ще вони можуть бути працьовитими та наполегливими, бо, коли хлопчики зацікавилися дивною істотою, що нібито живе у озері, вони прочитали багато книжок з бібліотеки і навіть полюбили зоологію.
Подробнее - на -