За́хідна Украї́на — дещо неоднозначний термін, який вживається для означення ряду історичних українських земель, а самеБуковини, Волині, Галичини, Поділля, Закарпаття, а також Західного Полісся. В контексті історії України XX ст. найчастіше вживається для означення територій приєднаних Радянським Союзом до УРСРна початку другої світової війни та після її закінчення (за винятком тодішньої Ізмаїльської області), а також суміжних з ними територій. В різні часи під даний термін підпадали різні території України.
Образ Михайлика з твору "Гуси-лебеді летять" пропоную описати так: Михайло - маленький хлопчик, який і є головним героєм твору. Ця дитина є дуже допитливою, розумною, зацікавленою в житті. Матір каже про свого сина так: «Може, з нього й буде якийсь толк, якщо безтолоч он звідти вийде...». Звичайно, хлопчик ще дитина, тому він потрапляє у різні незвичайні ситуації. Проте близькі не сумніваються у силі його розуму. Так, улюблений дідусь пророкує своєму онукві: «Будеш іти межи люди і вибивати іскри...». Так і сталось. Михайлик став видатною людиною - письменником. Хлопець з дитинства не цурався праці, любив труд, був привчений до роботи руками: «...Коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». Попри малий вік, Михайло має внутрішню силу. Сам він каже: «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину..». Михайло мав не безтурботне дитинство, з усіма його тяготами, нещастями, сімейними проблемами та драмами. Проте зумів вирости освіченою та високодуховною людиною. Образ Михайлика можна ставити в приклад для наслідування, адже цей хлопець наділений позитивними рисами.
Михайло - маленький хлопчик, який і є головним героєм твору. Ця дитина є дуже допитливою, розумною, зацікавленою в житті. Матір каже про свого сина так: «Може, з нього й буде якийсь толк, якщо безтолоч он звідти вийде...». Звичайно, хлопчик ще дитина, тому він потрапляє у різні незвичайні ситуації. Проте близькі не сумніваються у силі його розуму. Так, улюблений дідусь пророкує своєму онукві: «Будеш іти межи люди і вибивати іскри...». Так і сталось. Михайлик став видатною людиною - письменником.
Хлопець з дитинства не цурався праці, любив труд, був привчений до роботи руками: «...Коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». Попри малий вік, Михайло має внутрішню силу. Сам він каже: «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину..». Михайло мав не безтурботне дитинство, з усіма його тяготами, нещастями, сімейними проблемами та драмами. Проте зумів вирости освіченою та високодуховною людиною. Образ Михайлика можна ставити в приклад для наслідування, адже цей хлопець наділений позитивними рисами.