Жодна тварина не потребує цього розуміння. Саме бажання зрозуміти мету свого приходу в цей світ відрізняє людину від інших живих істот. Але людині недостатньо тільки харчуватися і розмножуватися. Обмежуючи свої потреби фізіологією, вона не може бути по-справжньому щасливою. Маючи сенс життя, ми отримуємо мету, до якої можемо прагнути. Сенс життя – це мірило того, що важливо, а що – ні, що корисно, а що шкідливо для досягнення нашої головної задачі. Це компас, який показує нам напрямок нашого життя.У тому складному світі, в якому ми живемо, без компаса обійтися важко. Без нього ми неминуче зіб’ємося зі шляху, потрапимо в лабіринт, упремося в глухий кут. Саме про це говорив видатний філософ давнини Сенека: «Хто живе без мети попереду, той завжди блукає».День за днем, місяць за місяцем, рік за роком ми блукаємо по тупикам, не бачачи виходу. Рано чи пізно ця хаотична подорож приводить нас до розпачу. І ось, застрягши в черговій кризі, ми відчуваємо, що у нас немає вже ні сил, ні бажання йти далі. Ми розуміємо, що приречені все життя потрапляти з одного глухого кута в інший, навіщо тоді жити? Іноді в такі хвилини нас захльостує відчай. Справді, який сенс, якщо не можна нікуди вийти з цього жахливого лабіринту?
Все життя письменниці європейського рівня Наталени Королевої обернулося на пошуки свого призначення, удосконалення особистості. Високоосвічена й талановита, Н. Королева поповнила літературну скарбницю оригінальними творами. Так літературна легенда «Скитський скарб» поєднує в собі образи скіфської, слов’янської й давньогрецької міфології.У легенді розповідається про створення Богом світу, про життя доньки Борисфена (Дніпра) Ларти-діви. Ця діва сторожила скіфське золото, вкрите водами Борисфена. Але, ставши дружиною Зевса й матір’ю його дітей, Ларта обернулася на земну жінку: навчилась ремеслам, збагатіла. Засліплена жадобою, донька Борисфена розбилася, а із хвиль Дніпра вийшли скелі-пороги, щоб перекрити шлях до золота — нещастя.Скитський скарб — це символ лиха, людської недолі: «Вічно скитський скарб жадобу неситу на край цей вбогий, — багатий! — матиме, кров’ю-сльозами його заливатиме...». Письменниця вказує на одвічну проблему людей, коли вони помилково шукають істину в золоті й багатстві.Окрім зла нічого не знаходять. Бо істина в нас. Щастя треба шукати в собі та ділитися ним із близькими та друзями.
