НАДО
1.Образ лебедів в поезії В . Симоненка Лебеді материнства асоціюється з:
а)мужністю ; б)вірністю ; в)ніжністю; г)відповідальністю.
2.Сили юнакові,мужності,коли той вирушить у життєву дорогу,надаватиме: а)тополя; б)рідна земля; в)диво-наречена; г)лебеді.
3. В поезії В . Симоненко Ти знаєш,що ти-людина? застерігає читача,щоб той:
а)боровся з розкрадачами державного майна; б)не своє життя; в) обрав правильний життєвий шлях; г)не залишився байдужим до горя іншого.
4.Чим багата людина на землі? а) озерами,гаями ,степами; б)горами,морями,полонинами; в)лісами,полями,луками; г)розумом,поглядами,друзями.
5.Який художній засіб використав В.Симоненко в рядку Жоден вітер сонця не остудить (поезія Гей,нові Колумби й Магеллани) : а)епітет ; б)порівняння ; в)метафору ; г)гіперболу.
6.В.Симоненко засуджує в людині (поезія Гей,нові Колумби й Магеллани) :
а)байдужість; б)улесливість; в)надмірну емоційність; г)жорстокість.
ІІ. Замість крапок допишіть правильне закінчення речення за твором Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» (5 б.)
1. Софійка безнадійно закохалася у …
2. Скрип старої шафи нагадував слово …
3. Незнайомець, який розмовляв із Гордієм Кулаківським, мав прізвище …
4. Михайло-Мішель Міщенко змінив прізвище на …
5. Двірник-дворянин був закоханий у …
ІІІ. Дати відповідь на питання:
1.Охарактеризуйте Фрідріха (за новелою Л.Пономаренко Гер переможений
2.Що ,на ваш погляд,символізувала квітка,яка цвіла у зимову пору?(за новелою Л.Пономаренко Гер переможений
Людям постійно необхідно нагадувати про те, наскільки важлива для кожного з нас природа і все навколишнє середовище. Щоб зрозуміти це, потрібно просто озирнутися навколо й усвідомити, що людство вже завдало величезної шкоди екології. Велика кількість тварин, рослин, інших видів живих істот назавжди зникла з лиця землі, і виною тому людина. Здається, представники багатьох країн вже стрепенулися і почали запроваджувати закони по захисту навколишнього середовища, але в той же час прогрес диктує нам необхідність вирубувати ліси, осушувати водойми тощо. На щастя, нагадування про важливість природи назавжди зберігається для нас в літературі, в тому числі й українській. Зокрема, нагадування це міститься і в прочитаних мною творах Бориса Харчука і Євгена Гуцала.
Найбільше з усіх прочитаних мною творів двох цих автором мене вразив твір «Планетник» від Бориса Харчука. У ньому розповідається дивовижна історія того, як природа-мати нагородила хлопчика надприродними здібностями, завдяки яким він зміг налагодити власне спілкування з природою, навчитися отримувати з неї користь. Але, на превеликий жаль, використовувати свій природний дар на благо людей Планетник так і не зміг. Злі і дурні люди розцінили його здатність змінювати погоду, спілкуватися з тваринами тощо як співпраця з силами зла, з самим дияволом. Через це Планетник був змушений зникнути, він так і не зміг навчитися приносити користь людям. Борис Харчук зміг показати всім своїм читачам, яким чином природа може обдарувати людину, дати їй все, щоб він був успішним у своїй взаємодії з навколишнім середовищем і міг витягати з неї користь, не завдаючи при цьому їй шкоди. На жаль, сучасні люди поки що не слухалися завітів українського письменника і шкодять природі-матері.
Досить трепетно ставився до природи й Євген Гуцало. Це відомо мені як по його біографії, так і за переліком його творів. Одним з прочитаних мною творів став «Олень Август». Так, в ньому не міститься велика кількість описів природи, але є певний натяк на те, що мати-природа людині приносить велику користь. В уяві маленького хлопчика, який мріяв зняти свій власний фільм, велику роль грали описи природи – рослин, тварин. Без них головний напевно не зміг би уявити все настільки барвисто, якби не був натхненний на це природою.
Завдяки українським письменникам ми можемо постійно переконуватися в тому, що мати-природа в усі часи відігравала важливу роль в житті людини. Звичайно, з цієї причини її потрібно берегти. Людина – невід’ємна частина природи. Втративши її, вона втратить себе і своє життя.
(складала самостійно,тому сміливо можеш використовувати для написання творів чи виссловлення власної думки щодо цього твору).