Поезія для мене - це ще один іб існування й самовираження. Це можливість висловити свої почуття і переживання та донести їх до інших. Для мене настільною книгою є "Вибране" Ліни Костенко. Необхідними для прочитання вважаю твори Лесі Українки, Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Марини Цвєтаєвої, Бориса Пастернака. Зараз є дуже багато цікавих молодих поетів. Раджу перші збірки Володимира Биня, Ірини Бандурович, а також "Спитати в янгола" Марії Людкевич. Поезія може змінити саму людину - якщо людина прагне до цього, то завдяки поезії стає чутливішою, добрішою, відкритішою для світу. Поезія торкається тих струн людської душі, які, можливо, досить довго мовчать у людині, доки її не торкнулися тонкі пальці поетичних рядків. "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі" (Ліна Костенко). Мене поезія зробила поетом. Досить довго я була просто читачем, але за одну ніч, коли до мене прийшли перші віршовані строфи, я стала поетом. І, сподіваюся, залишаюся ним досі. Поезія подарувала мені три поетичні збірки, багато незабутніх вражень від творчих зустрічей з читачами та можливість не загубитися у цьому багатоликому світі прози і проминання... - Поезія - це одна із тих небагатьох речей, які здатні змінювати світ. Я дуже люблю античну літературу. Гомерівський епос про Одіссея і Трою насправді дуже цивілізував Грецію, він об'єднав розрізнені землі, зробив те, що потім відбувалося у Київській Русі в XII-XIII століттях. Він створив державу. У певні періоди поезія стає дуже важливою. Достатньо згадати, чим був "Кобзар" Шевченка, чим була поезія народників, яку ми зараз читаємо із таким усміхом, мовляв, це не дуже серйозно, не дуже цікаво. Насправді ж поезія народників років двадцять будувала нашу державність.Я вчора виступала у книгарні "Є", що проводила захід до Дня поезії. Мене вразила величезна кількість людей, які на нього прийшли. Не думала, що в не дуже сприятливу погоду зал буде переповненим - там ще десь 40 людей стояли. Львів був дуже активним у відзначенні Дня поезії - відбулося чи не шість альтернативних акцій, і всюди аншлагово.Що ж до порад, то я дуже специфічний читач, бо стежу одночасно за багатьма літературами - чеською, польською, литовською, грузинською. Можу сказати, що на цьому тлі українська поезія є однією з найкращих. Загалом раджу читати все. Якщо ж прагматично, то раджу стежити за топ-списками хороших премій. Наприклад, "Російський Букер", польська NIKE, Нобелівська премія. У тих списках імена, які пройшли дуже серйозний відбір, це ті, на кого однозначно слід звертати увагу, якщо йдеться про зарубіжну літературу. Що ж до української, можу назвати дуже багато поетів. Наприклад, Іра Шувалова, Катерина Калитко. Але, мені здається, інколи людині просто необхідно піти в книгарню та погортати книжки. Коли людина, маючи годинку, піде до стелажа із українською поезією, то вона знайде те, що відповідатиме її емоціям в ту хвилину.
І розділ «Зоологія і комахи. «Відпустіть нас до бабусі» 1. Ірина Семенівна була вчителькою: а) ботаніки; б) зоології; в) географії. 2. Герої твору — вже учні класу: а) п’ятого; б) шостого; в) сьомого. 3. Ірина Семенівна називала учнів: а) «діточками»; б) «лапочками»; в) «зайчатами». 4. Яку колекцію вчителька зобов’язала зібрати школярів улітку? а) Лікарських трав; б) комах; в) листя дерев. 5. З яким запитанням звернувся Митько до вчительки? а) «А як оформляти цю колекцію?»; б) «А можна вдвох збирати одну колекцію?»; в) «А що повинна містити ця творча робота?». 6. Бабуся Сергія жила в селі: а) Юнківка; б) Юрківка; в) Юпітерка. 7. Чому батьки Сергія вагалися щодо поїздки сина з приятелем до бабусі? Бо вони: а) боялися відпускати хлопців самих у дорогу; б) турбувалися про погану поведінку Сергія та Митька під час подорожі; в) хотіли, щоб син поїхав у табір відпочинку. 8. За якої умови хлопці отримали згоду на поїздку до села? Щоб вони: а) слухали бабусю; б) обробляли городину старій; в) щодня телефонували і доповідали про стан справ. 9. Що заборонила мати їсти хлопцям у дорозі? а) Морозиво; б) ковбасу; в) насіння. 10. У якій кишені хлопці зберігали гроші під час поїздки? а) Правій; б) лівій; в) внутрішній кишені сорочки. 11. Поїздку до бабусі хлопці не могли порівняти: а) з подорожжю за кордон; б) шкільним туристським походом; в) будь-якою мандрівкою чи дослідницькою експедицію. 12. Під час подорожі до бабусі яким транспортом не користувалися хлопці? а) Потягом; б) автобусом; в) автомобілем. ІІ розділ «Знайомство з майбутнім майстром спорту, а також з бабусею, ентузіастом музичної освіти і дідом Трохимом» 1. Василь Трош — це в майбутньому: а) видатний митець живопису; б) майстер велосипедного спорту міжнародного класу; в) представник міської влади. 2. Василь Трош назвав хлопців: а) дослідниками; б) лівінгстонами; в) зоологами. 3. Приїхавши до бабусі, хлопці відчули якесь виття, яке було пов’язане: а) з коровою; б) військовими тренуваннями; в) музичним інструментом. 4. Чим хлопці вразили Троша? а) Міською поведінкою; б) сачками і рюкзаками; в) манерою спілкування. 5. Про який географічний континент згадується у творі? а) Азію; б) Європу; в) Африку. 6. Яка тварина не згадується Трошем під час спілкування з хлопцями? а) Бегемот; б) тигр; в) крокодил. 7. По-вуличному дядька Гната звали: а) супермузикантом; б) лірником; в) Фа-Дієзом. 8. Бабусю Сергія на селі кликали: а) Іванівною; б) Петрівною; в) Демидівною. 9. Чим бабуся пригощала Сергія та Митька? а) Картоплею з м’ясом; б) пиріжками; в) голубцями. 10. Кому з героїв твору належить цей опис зовнішності: «У темних смугастих штанях, вправлених у запилені чоботи, в синьому бувалому в бувальцях піджаку й кашкеті»? а) Дядьку Гнату; б) Гнатовичу; в) незнайомцю. 11. Яким напоєм не смакували хлопці в бабусі? а) Кефіром; б) молоком; в) кисілем. 12. Наївшись, хлопці вирішили прогулятися: а) по лісу; б) селом; в) на річку. 13. Дядько Гнат грав на: а) мандоліні; б) тромбоні; в) акордеоні. 14. «Волосся русяве, потемніле…», — так дід Трохим сказав про: а) Митька; б) Сергія; в) Василя. 15. Як пояснив Сергій дідові Трохиму причину приїзду до села? а) Зібрати колекцію; б) оздоровитися; в) до бабусі по господарству.
Поезія для мене - це ще один іб існування й самовираження. Це можливість висловити свої почуття і переживання та донести їх до інших. Для мене настільною книгою є "Вибране" Ліни Костенко. Необхідними для прочитання вважаю твори Лесі Українки, Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Марини Цвєтаєвої, Бориса Пастернака. Зараз є дуже багато цікавих молодих поетів. Раджу перші збірки Володимира Биня, Ірини Бандурович, а також "Спитати в янгола" Марії Людкевич. Поезія може змінити саму людину - якщо людина прагне до цього, то завдяки поезії стає чутливішою, добрішою, відкритішою для світу. Поезія торкається тих струн людської душі, які, можливо, досить довго мовчать у людині, доки її не торкнулися тонкі пальці поетичних рядків. "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі" (Ліна Костенко). Мене поезія зробила поетом. Досить довго я була просто читачем, але за одну ніч, коли до мене прийшли перші віршовані строфи, я стала поетом. І, сподіваюся, залишаюся ним досі. Поезія подарувала мені три поетичні збірки, багато незабутніх вражень від творчих зустрічей з читачами та можливість не загубитися у цьому багатоликому світі прози і проминання... - Поезія - це одна із тих небагатьох речей, які здатні змінювати світ. Я дуже люблю античну літературу. Гомерівський епос про Одіссея і Трою насправді дуже цивілізував Грецію, він об'єднав розрізнені землі, зробив те, що потім відбувалося у Київській Русі в XII-XIII століттях. Він створив державу. У певні періоди поезія стає дуже важливою. Достатньо згадати, чим був "Кобзар" Шевченка, чим була поезія народників, яку ми зараз читаємо із таким усміхом, мовляв, це не дуже серйозно, не дуже цікаво. Насправді ж поезія народників років двадцять будувала нашу державність.Я вчора виступала у книгарні "Є", що проводила захід до Дня поезії. Мене вразила величезна кількість людей, які на нього прийшли. Не думала, що в не дуже сприятливу погоду зал буде переповненим - там ще десь 40 людей стояли. Львів був дуже активним у відзначенні Дня поезії - відбулося чи не шість альтернативних акцій, і всюди аншлагово.Що ж до порад, то я дуже специфічний читач, бо стежу одночасно за багатьма літературами - чеською, польською, литовською, грузинською. Можу сказати, що на цьому тлі українська поезія є однією з найкращих. Загалом раджу читати все. Якщо ж прагматично, то раджу стежити за топ-списками хороших премій. Наприклад, "Російський Букер", польська NIKE, Нобелівська премія. У тих списках імена, які пройшли дуже серйозний відбір, це ті, на кого однозначно слід звертати увагу, якщо йдеться про зарубіжну літературу. Що ж до української, можу назвати дуже багато поетів. Наприклад, Іра Шувалова, Катерина Калитко. Але, мені здається, інколи людині просто необхідно піти в книгарню та погортати книжки. Коли людина, маючи годинку, піде до стелажа із українською поезією, то вона знайде те, що відповідатиме її емоціям в ту хвилину.