Аж серце радіє, що Вкраїна міцніє. Аби живі, а що голі — то нічого: колись і наша візьме. Або волю здобути, або дома не бувати. А йому щодня неділя. Аби день переднювати та ніч переночувати. Аби цвіт, а ягідки будуть. Аж до діброви чути ваші розмови. Або розумне казати, або зовсім мовчати. Аби день до вечора. Аби голова на в’язах, а розум дарма. Або грай, або гроші вертай. Або пан, або пропав. А вдарило б на тебе з ясного сонця. Аби шия — ярмо буде. Аби руки і охота, буде зроблена робота. Аби розум — щастя буде. Або рибку їсти, або на дно сісти. Або зі щитом, або на щиті. Або зиск, або втрата. Ані з плечей, ані з очей. Багато снігу — багато хліба. Бджоли раді цвіту, а люди — літу. Бджола мала, а й та працює. Без охоти нема роботи. Білі руки роботи бояться. Без роботи день роком стає. Без вітру і трава не шелестить. Боїться, як торішнього снігу. Буде утіха, як з дірявого міха. Бережи, як ока в лобі. Бачить так, як та сова вночі. Багато, хоч греблю гати. Буває, що й черенок блищить. Батога з піску не сплетеш. Батогом обуха не переб’єш. Бачить глаз, а зуб не дістане й раз. Бовть, мов козел у воду. Борода по коліна, а розуму , як у дитини. Були б пиріжки — будуть і дружки. Баба знехочу ціле порося з’їла. Без вогню пече. Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся. Брехень багато, а правда одна. Брехун на всі заставки. Брехали твого батька сини та й ти з ними. Брехливу собаку далеко чути. Брехливий чоловік — як вугілля: хоч не спалить, то очорнить. Брехнею хліба не їсти. Будеш трудитися — будеш кормитися. Без діла слабіє сила. Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати. Без вірного друга великая туга. Біля сухого дерева й сире горить. Біль без язика, але каже, де болить. Був кінь, та з’їздився. Був колись горіх, та звівся на сміх. Боятися смерті — на світі не жить. Біда вівцям, де вовк пастушить. Бояться пса не того, що гавка, а того, що лащиться. Без мила голить. Бездонної бочки не наллєш. Бесіди багато, а розуму мало. Борода не робить чоловіка мудрим. Без трудів не їстимеш пирогів. Без діла сидіти, то можна одубіти. Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче. Боязливому по вуха, сміливому — по коліна. Було б здоров’я — все інше наживем. Бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий. Багато няньок — дитина без ока. Було, та загуло. Були у кози роги, та стерлися. Беруть завидки на чужі пожитки. Багато диму — мало тепла. Багато галасу даремно. Без Гриця й вода не освятиться. Більше вір своїм очам, ніж чужим речам. Береться за діло, як п’яний за тин. В сраці був, гімно видів. Вари срако борщ, а я піду на солдатів дивиться. Вмій пожартувати, знай, коли і перестати. Видно, хоч голки збирай. Від добра добра не шукають. Все минеться, одна правда останеться. Вже й пережував, а він і ковтнуть не хоче. Восени і курчатам корми будуть. Восени і горобець багатий. Він і комара не скривдить. Вірний друг — то найбільший скарб. Він укусить і меду дасть. Всякий молодець на світ образець. Все любить міру. Від своєї тіні не втечеш. Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить. Ворона й за море літала, та дурна верталась. В очах мигтить, а в голові свистить. Вітер свище в голові. Високий — як дуб, а дурний — як пень. Високий до неба, а дурний, як треба. Великий дуб, та порохнею напханий. Воскова вдача: аби до тепла, так і тане. Вали кулем — потім розберём. Віл коня шукає, а кінь його виглядає. В очереті шукає сучка. В криницю воду лить — тільки людей смішить. В лісі був, а дров не бачив. Виміняв шило на швайку. В невмілого руки не болять. Вона співає, як муха в глечику. Ви по-вашому, а ми по-нашому, а вони по-своєму. В гості збирайся, а вдома пообідать не забудь. В чужому глазу бачить зразу, а в своїм — ні разу. Всіх би перегнав, та бігти боюсь. Ви утрьох, та злякались вовка, а ми усеми, та тікали від сови. Вже не в одній чарці денце бачив. Воду п’ють, а голова з похмілля болить. Вчи лінивого не молотом, а голодом. Від ледачого чую, то й не дивую. В гарячці лежить, а без пам’яті хліб їсть. В роботі «ох», а їсть за трьох. Вдача собача: не брехне — то й не дихне. Вір своїм очам, а не чужим речам. Від людського поговору не запнешся пеленою. Великої треба хустки, щоб зав’язати людям усти. Він набалакає, що й на вербі груші ростуть. Високо літав, а низько сів. Величається, як заєць хвостом. Вертиться, як сорока на тину. В чуже просо не пхай носа. Вчепився, як рак. Ворона маленька, та рот великий. Він такий, що з вареної крашанки курча висидить. Він по крашанках пройде і ні одної не роздавить. Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться. Вовк лисиці не рідня, та повадка одна. В очі любить, а за очі гудить. В лиху годину узнаєш вірну людину. В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співають — так чують. Від малих дітей болить голова, а від великих — серце. Великі діти — великі й турботи. Всякій матері свої діти милі. Від огня, води і злої жони — Боже борони. Вона за ним сохне, а він і не охне. Волос сивіє, а голова шаліє.
Аби живі, а що голі — то нічого: колись і наша візьме.
Або волю здобути, або дома не бувати.
А йому щодня неділя.
Аби день переднювати та ніч переночувати.
Аби цвіт, а ягідки будуть.
Аж до діброви чути ваші розмови.
Або розумне казати, або зовсім мовчати.
Аби день до вечора.
Аби голова на в’язах, а розум дарма.
Або грай, або гроші вертай.
Або пан, або пропав.
А вдарило б на тебе з ясного сонця.
Аби шия — ярмо буде.
Аби руки і охота, буде зроблена робота.
Аби розум — щастя буде.
Або рибку їсти, або на дно сісти.
Або зі щитом, або на щиті.
Або зиск, або втрата.
Ані з плечей, ані з очей.
Багато снігу — багато хліба.
Бджоли раді цвіту, а люди — літу.
Бджола мала, а й та працює.
Без охоти нема роботи.
Білі руки роботи бояться.
Без роботи день роком стає.
Без вітру і трава не шелестить.
Боїться, як торішнього снігу.
Буде утіха, як з дірявого міха.
Бережи, як ока в лобі.
Бачить так, як та сова вночі.
Багато, хоч греблю гати.
Буває, що й черенок блищить.
Батога з піску не сплетеш.
Батогом обуха не переб’єш.
Бачить глаз, а зуб не дістане й раз.
Бовть, мов козел у воду.
Борода по коліна, а розуму , як у дитини.
Були б пиріжки — будуть і дружки.
Баба знехочу ціле порося з’їла.
Без вогню пече.
Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.
Брехень багато, а правда одна.
Брехун на всі заставки.
Брехали твого батька сини та й ти з ними.
Брехливу собаку далеко чути.
Брехливий чоловік — як вугілля: хоч не спалить, то очорнить.
Брехнею хліба не їсти.
Будеш трудитися — будеш кормитися.
Без діла слабіє сила.
Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати.
Без вірного друга великая туга.
Біля сухого дерева й сире горить.
Біль без язика, але каже, де болить.
Був кінь, та з’їздився.
Був колись горіх, та звівся на сміх.
Боятися смерті — на світі не жить.
Біда вівцям, де вовк пастушить.
Бояться пса не того, що гавка, а того, що лащиться.
Без мила голить.
Бездонної бочки не наллєш.
Бесіди багато, а розуму мало.
Борода не робить чоловіка мудрим.
Без трудів не їстимеш пирогів.
Без діла сидіти, то можна одубіти.
Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче.
Боязливому по вуха, сміливому — по коліна.
Було б здоров’я — все інше наживем.
Бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий.
Багато няньок — дитина без ока.
Було, та загуло.
Були у кози роги, та стерлися.
Беруть завидки на чужі пожитки.
Багато диму — мало тепла.
Багато галасу даремно.
Без Гриця й вода не освятиться.
Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.
Береться за діло, як п’яний за тин.
В сраці був, гімно видів.
Вари срако борщ, а я піду на солдатів дивиться.
Вмій пожартувати, знай, коли і перестати.
Видно, хоч голки збирай.
Від добра добра не шукають.
Все минеться, одна правда останеться.
Вже й пережував, а він і ковтнуть не хоче.
Восени і курчатам корми будуть.
Восени і горобець багатий.
Він і комара не скривдить.
Вірний друг — то найбільший скарб.
Він укусить і меду дасть.
Всякий молодець на світ образець.
Все любить міру.
Від своєї тіні не втечеш.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить.
Ворона й за море літала, та дурна верталась.
В очах мигтить, а в голові свистить.
Вітер свище в голові.
Високий — як дуб, а дурний — як пень.
Високий до неба, а дурний, як треба.
Великий дуб, та порохнею напханий.
Воскова вдача: аби до тепла, так і тане.
Вали кулем — потім розберём.
Віл коня шукає, а кінь його виглядає.
В очереті шукає сучка.
В криницю воду лить — тільки людей смішить.
В лісі був, а дров не бачив.
Виміняв шило на швайку.
В невмілого руки не болять.
Вона співає, як муха в глечику.
Ви по-вашому, а ми по-нашому, а вони по-своєму.
В гості збирайся, а вдома пообідать не забудь.
В чужому глазу бачить зразу, а в своїм — ні разу.
Всіх би перегнав, та бігти боюсь.
Ви утрьох, та злякались вовка, а ми усеми, та тікали від сови.
Вже не в одній чарці денце бачив.
Воду п’ють, а голова з похмілля болить.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
Від ледачого чую, то й не дивую.
В гарячці лежить, а без пам’яті хліб їсть.
В роботі «ох», а їсть за трьох.
Вдача собача: не брехне — то й не дихне.
Вір своїм очам, а не чужим речам.
Від людського поговору не запнешся пеленою.
Великої треба хустки, щоб зав’язати людям усти.
Він набалакає, що й на вербі груші ростуть.
Високо літав, а низько сів.
Величається, як заєць хвостом.
Вертиться, як сорока на тину.
В чуже просо не пхай носа.
Вчепився, як рак.
Ворона маленька, та рот великий.
Він такий, що з вареної крашанки курча висидить.
Він по крашанках пройде і ні одної не роздавить.
Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.
В очі любить, а за очі гудить.
В лиху годину узнаєш вірну людину.
В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співають — так чують.
Від малих дітей болить голова, а від великих — серце.
Великі діти — великі й турботи.
Всякій матері свої діти милі.
Від огня, води і злої жони — Боже борони.
Вона за ним сохне, а він і не охне.
Волос сивіє, а голова шаліє.