Дуже цікаве запитання, кого можна вважати справжнім другом? впродовж всьго життя ми контактуємо з величезною кількістю різних людей. кожен з них залишає свій слід в нашій долі. це може бути красивий спогад, від якого стає тепло на душі, або стійке враження від років проведених разом. хтось з цих людей здається ідеальним, рік за роком ми сумуємо за такими друзями, хоч і спілкувалися лише раз або двічі. інші люди викликають сумні спогади. таких ми називаємо товаришами по нещастю. зазвичай це людина, яка завжди уважно вислухає, і поділиться власними проблемами. але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга? моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс. існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе. прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя. саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.
Тема: гумористична розповідь про життя і пригоди школярів із села Великі Чаплі (дружбу і перше кохання, вірність і перший поцілунок, дуель і перше побачення)
Ідея: поетизація першого почуття, утвердження високих моральних цінностей, таких як відповідальність, уміння дружити, працьовитість, вза-ємопідтримка, саморозвиток, наполегливість, уміння відповідати за свої вчинки.
Літературний рід: епос.
Жанр: гумористична повість.
Проблематика: кохання (Вітька-Галя); батьки і діти; культура спілкування; дружба (Вітька-Федько); уміння бачити прекрасне в буденності; необхідність навчання та розвитку творчих здібностей, зрада (Вітька-Петро). Дитячі проблеми в дорослому житті передані засобами гумору.
але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга?
моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс.
існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе.
прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя.
саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.
Тема: гумористична розповідь про життя і пригоди школярів із села Великі Чаплі (дружбу і перше кохання, вірність і перший поцілунок, дуель і перше побачення)
Ідея: поетизація першого почуття, утвердження високих моральних цінностей, таких як відповідальність, уміння дружити, працьовитість, вза-ємопідтримка, саморозвиток, наполегливість, уміння відповідати за свої вчинки.
Літературний рід: епос.
Жанр: гумористична повість.
Проблематика: кохання (Вітька-Галя); батьки і діти; культура спілкування; дружба (Вітька-Федько); уміння бачити прекрасне в буденності; необхідність навчання та розвитку творчих здібностей, зрада (Вітька-Петро). Дитячі проблеми в дорослому житті передані засобами гумору.
Персонажі: Вітька Горобець, Галя Козачок, Федько Котигорошко, Петро Білий, Юрко Гречаний, міліціонер Грицько Причепа, Соломія Кіндратівна — матір Галі, дід Свирид, баба Векла, тітка Пріська, баба Хівря, дід Левонтій.
Портретні характеристики Галя Козачок, Вітька Горобець, Федько Котигорошко, Петро Білий твір "Вітька+Галя":
Галя Козачок – гарна, з косою, висока, струнка, смілива.
Вітька Горобець – високий, худий, білявий, балакучий, сміливий.
Федько Котигорошко – флегматичний, спокійний, добродушний і вайлуватий, любить читати про кохання.
Петро Білий – ябеда і боягуз, хвастун і брехун, мамин синок.