Дума про Марусю Богуславку» є перлиною українського народного епосу.
У ній йдеться про те, як у турецькій неволі уже тридцять літ перебуває сімсот козаків. Одного разу до ув’язнених прийшла «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка» і запитала, чи не знають вони, який сьогодні день «в землі християнській».
Невольники, які тридцять літ «Божого світу, сонця праведного» не бачили, звісно, знати не могли. Тоді Маруся повідомила, що «завтра святий празник, роковий день великдень». Вона просила козаків не лаяти, не проклинати її за те, що нагадала про празник.
Навесні я жила у родичів, стався цікавий випадок. У моєї сестри був гарний білий кіт, дуже розумний, але з незалежним характером. Якщо його брали на руки, він одразу ж виривався. Одного разу кіт зник. Спочатку ми були спокійні, бо раніше він іноді пропадав на ніч. Всі засмутилися. Сестра боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицям, шукаючи кота, але ніхто не бачив. Якось ми проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки білий кіт дуже схожий на нашого. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був наш кіт. Виявилося, що господарі будинку, біля якого ми його знайшли, поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Кіт вліз усередину на запах риби. Коли ж господарі помешкання повернулися і помітили той злочин, кіт швидко виліз і втік. Яка незручна ситуація! Нам з сестрою було дуже соромно за кота коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули зачинити кватирку. Ми всі посміялися. Потім частенько бачили, як кіт навідувався до них у двір і довго сидів.
Дума про Марусю Богуславку» є перлиною українського народного епосу.
У ній йдеться про те, як у турецькій неволі уже тридцять літ перебуває сімсот козаків. Одного разу до ув’язнених прийшла «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка» і запитала, чи не знають вони, який сьогодні день «в землі християнській».
Невольники, які тридцять літ «Божого світу, сонця праведного» не бачили, звісно, знати не могли. Тоді Маруся повідомила, що «завтра святий празник, роковий день великдень». Вона просила козаків не лаяти, не проклинати її за те, що нагадала про празник.
Объяснение:
Навесні я жила у родичів, стався цікавий випадок. У моєї сестри був гарний білий кіт, дуже розумний, але з незалежним характером. Якщо його брали на руки, він одразу ж виривався. Одного разу кіт зник. Спочатку ми були спокійні, бо раніше він іноді пропадав на ніч. Всі засмутилися. Сестра боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицям, шукаючи кота, але ніхто не бачив. Якось ми проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки білий кіт дуже схожий на нашого. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був наш кіт. Виявилося, що господарі будинку, біля якого ми його знайшли, поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Кіт вліз усередину на запах риби. Коли ж господарі помешкання повернулися і помітили той злочин, кіт швидко виліз і втік. Яка незручна ситуація! Нам з сестрою було дуже соромно за кота коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули зачинити кватирку. Ми всі посміялися. Потім частенько бачили, як кіт навідувався до них у двір і довго сидів.