знайомлячись із головним героєм оповідання, федьком, ми спочатку ставимося до нього дещо насторожено. адже він був справжнім зірвиголовою. ніколи не давав своїм одноліткам спокійно гратися, завжди дражнив їх, забирав іграшки, навіть доводив до сліз. j за це від своїх батьків отримував доброї прочуханки. мене ж вражає мужність і чесність федька. навіть коли його били, він ніколи не кричав і не плакав, завжди казав правду, якою б вона не була. за не батько майже не гнівався на халамидника. навіть давав йому 2—3 копійки.
толя зовсім не такий, як федько. це ніжний та смирненький хлопчик, який намагається бути схожим на федька. але це йому не вдається, і він виглядає жалюгідним і смішним. федько постійно спокутував толю на якусь витівку. і смирненький, чепурненький хлопчик приходив додому весь у лахмітті, звинувачуючи в усьому федька.
в оповіданні описується випадок, де розкриваються справжні характери героїв. одного дня захеканий федько, весь у грязюці, прибіг до хлопців і розповів їм про льодохід на річці і про свою небезпечну ідею перейти річку. усі хлопці, наче зачаровані ним, наступного дня пішли на річку, де до них причепився толя, якого навіть і не кликали. саме толя підштовхнув федька перейти річкою на той берег, що федькові без проблем удалося зробити.
заздрячи халамидникові, толя сам вирішив переправитися через річку і тим самим викликати захоплення у спостерігачів. але йому не пощастило. уже на середині річки толя зрозумів, що це не так легко, й почав панікувати. якби не федько, толю б чекала неминуча смерть. халамидник витяг хлопця на берег, хоча сам упав у крижану воду. однак дорослі не оцінили героїзм федька, а, навпаки, звинуватили його в тому, що сталося, і жорстоко покарали, незважаючи на важкий стан здоров'я.
Творчість відомого українського письменника Б. Харчука вчить кожного з нас виховувати в собі бережливе ставлення до оточуючої природи, до її краси. Його твори здатні з самого дитинства прищепити читачам риси доброти, чуйності і відповідальності за оточуючий нас світ. Частіш усього ми бачимо непорозуміння людей до тих, хто знаходить підтримку і порозуміння саме у природі. На основі прочитаних мною творів я маю змогу зробити висновок, що людина і природа міцно і назавжди взаємопов’язані друг з другом. І тому ми повинні сприймати оточуючу нас природу не тільки очима, а й серцем і душею.
Ми повинні наслідувати справі героя творів Б. Харчука та робити все, що є в наших силах для збереження природи, для її розуміння і для найбільшого з нею зближення. Ніколи не слід знищувати рослинний світ, ніколи не слід ображати тварин, бо все те, що нас оточує у житті – теж живе. Прикладом для нас може служити Планетник – герой однойменного оповідання Б. Харчука, про якого він написав: «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави – усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?». Про це ж саме говорить багато повір’їв та народних легенд українського народу, які досить часто зустрічаються у творах письменника.
Для більшості творів Б. Харчука притаманна думка про збереження природи і її краси, і саме цю думку ми ніколи не повинні забувати, зробивши прикладом для себе і своїх вчинків героїв творчості письменника. Для того, щоб стати гідним членом нашого суспільства, «щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».
знайомлячись із головним героєм оповідання, федьком, ми спочатку ставимося до нього дещо насторожено. адже він був справжнім зірвиголовою. ніколи не давав своїм одноліткам спокійно гратися, завжди дражнив їх, забирав іграшки, навіть доводив до сліз. j за це від своїх батьків отримував доброї прочуханки. мене ж вражає мужність і чесність федька. навіть коли його били, він ніколи не кричав і не плакав, завжди казав правду, якою б вона не була. за не батько майже не гнівався на халамидника. навіть давав йому 2—3 копійки.
толя зовсім не такий, як федько. це ніжний та смирненький хлопчик, який намагається бути схожим на федька. але це йому не вдається, і він виглядає жалюгідним і смішним. федько постійно спокутував толю на якусь витівку. і смирненький, чепурненький хлопчик приходив додому весь у лахмітті, звинувачуючи в усьому федька.
в оповіданні описується випадок, де розкриваються справжні характери героїв. одного дня захеканий федько, весь у грязюці, прибіг до хлопців і розповів їм про льодохід на річці і про свою небезпечну ідею перейти річку. усі хлопці, наче зачаровані ним, наступного дня пішли на річку, де до них причепився толя, якого навіть і не кликали. саме толя підштовхнув федька перейти річкою на той берег, що федькові без проблем удалося зробити.
заздрячи халамидникові, толя сам вирішив переправитися через річку і тим самим викликати захоплення у спостерігачів. але йому не пощастило. уже на середині річки толя зрозумів, що це не так легко, й почав панікувати. якби не федько, толю б чекала неминуча смерть. халамидник витяг хлопця на берег, хоча сам упав у крижану воду. однак дорослі не оцінили героїзм федька, а, навпаки, звинуватили його в тому, що сталося, і жорстоко покарали, незважаючи на важкий стан здоров'я.
Творчість відомого українського письменника Б. Харчука вчить кожного з нас виховувати в собі бережливе ставлення до оточуючої природи, до її краси. Його твори здатні з самого дитинства прищепити читачам риси доброти, чуйності і відповідальності за оточуючий нас світ. Частіш усього ми бачимо непорозуміння людей до тих, хто знаходить підтримку і порозуміння саме у природі. На основі прочитаних мною творів я маю змогу зробити висновок, що людина і природа міцно і назавжди взаємопов’язані друг з другом. І тому ми повинні сприймати оточуючу нас природу не тільки очима, а й серцем і душею.
Ми повинні наслідувати справі героя творів Б. Харчука та робити все, що є в наших силах для збереження природи, для її розуміння і для найбільшого з нею зближення. Ніколи не слід знищувати рослинний світ, ніколи не слід ображати тварин, бо все те, що нас оточує у житті – теж живе. Прикладом для нас може служити Планетник – герой однойменного оповідання Б. Харчука, про якого він написав: «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави – усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?». Про це ж саме говорить багато повір’їв та народних легенд українського народу, які досить часто зустрічаються у творах письменника.
Для більшості творів Б. Харчука притаманна думка про збереження природи і її краси, і саме цю думку ми ніколи не повинні забувати, зробивши прикладом для себе і своїх вчинків героїв творчості письменника. Для того, щоб стати гідним членом нашого суспільства, «щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».