Вид лірики — громадянська. Жанр — ліричний вірш. Провідний мотив твору — письменниця звертається до музи за порадою, як жити, коли навколо самі пущі, кручі, темні води, шляхів нема, поплутані стежинки йдуть у безвість. Римування: білий вірш. Віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Композиція твору. Твір побудовано у вигляді великого монологу, наповненого риторичними питаннями та риторичними окликами. Вірш зримо поділяється на чотири частини, яким можна дати заголовки із тексту: 1. «Стій, серце, стій! не бийся так шалено». 2. «Дивись: навколо нас великі перелоги…» 3. «Куди мені податись у просторі?» 4. «Барвисті крила широким помахом угору здійнялись…» Образи твору. Вірш має виразно автобіографічний характер, а тому в ньому головний образ — це сама поетеса. У творі згадується муза, яка має спрямувати творчість поетеси, стук сокири в пущі, орлиний клекіт, камінь, що зривається з кручі й падає у воду зневіри, викликаючи круги тремтячі. «То be or not to be?..» ХУДОЖНІ ЗАСОБИ: епітети: «порожній простір», «муза винозора», «очі безсмертні», «великая порада», «великі перелоги», «поплутані стежинки», «дикі пущі», «високі кручі», «темні, тихі води», «орлиний клекіт», «круг тремтячий», «дикі нетрі», «простор безмежний», «ясна блискавиця», «золотий вінець», «барвисті крила»; метафори: «не літай так буйно», «не бий крильми», «стежинки йдуть на безвість», «тихі води все стоять мовчазно», «з ліри скувати рало», «струнами крила прив’язати», «в диких нетрях пробивать дорогу», «вхопити з хмари ясну блискавицю», «злинути орлицею високо», «зірвати з зірки золотий вінець», «запалати світлом опівночі»; риторичні звертання: «стій, серце, стій», «вгамуйся, думко», «ти, музо винозора, не сліпи», «скажи мені, пораднице надземна», «мовчиш ти, горда музо», «о чарівнице, стій»; асонанс: «і дикі пущі, і високі кручі, і темні, тихі води»; порівняння: «світло миттю згасне, як метеор», «я впаду, неначе камінь».
история нашего напрочь связана с историей нашего настоящего.
Наука история человеку нужна для понимания процессов и законов, по которым живет общество. Знать историю полезно, каждому, чтоб не повторять рас ошибок предшественников, суметь, сравнив ситуации, сориентироваться и найти правильное решение.
Также наука история очень понимать других людей: их исторически сложившиеся верования, традиции, привычки, взгляды. Даже мировоззрение и менталитет народов в целом.
История дает нам множество живых, готовых примеров причин и следствий, связей по типу «какие поступки и действия к чему приводят», примеров достижений и успехов.
Например, создание Чингисханом великолепно оснащенной, бое и дисциплинированной армии привело к завоеванию «половины мира», в том числе древнерусских земель. Одновременно с этим - е разрушению массы городов, гибели талантливых людей – ремесленников, ученых, художников средневековья.
Еще наука история дает много успешных примеров для подражания, которые вдохновляют и мотивируют современника, толкают его на новые свершения. История расставляет точки над «и»: она показывает, кто прав, а кто неправ. Вот еще один пример из истории. Многим россиянам известно имя их соотечественника, ученого-самоучки, основоположника теоретической космонавтики Константина Циолковского. Он, позже названный «отцом русских ракет», публиковал свои исследования в те годы (в конце 19-го века, точнее), когда о космонавтике почти никто из населения планеты и слыхом не слыхивал.
История в его лице дает отличный пример человека, усердно работавшего, будучи уверенным в своей правоте, несмотря на долгое полное отсутствие признания, опередившего свое время, заложившего фундамент для будущего, для нового развития общества.
В конце концов, история рассказывает нам массу интересного: любопытных фактов, загадочных событий, парадоксов, смешных и позитивных случаев, раскрывает тайны, передает бесценный опыт поколений любовь к знаниям уже влечет человека к изучению истории.
Жанр — ліричний вірш.
Провідний мотив твору — письменниця звертається до музи за порадою, як жити, коли навколо самі пущі, кручі, темні води, шляхів нема, поплутані стежинки йдуть у безвість.
Римування: білий вірш.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Композиція твору. Твір побудовано у вигляді великого монологу, наповненого риторичними питаннями та риторичними окликами. Вірш зримо поділяється на чотири частини, яким можна дати заголовки із тексту:
1. «Стій, серце, стій! не бийся так шалено». 2. «Дивись: навколо нас великі перелоги…» 3. «Куди мені податись у просторі?»
4. «Барвисті крила широким помахом угору здійнялись…»
Образи твору. Вірш має виразно автобіографічний характер, а тому в ньому головний образ — це сама поетеса. У творі згадується муза, яка має спрямувати творчість поетеси, стук сокири в пущі, орлиний клекіт, камінь, що зривається з кручі й падає у воду зневіри, викликаючи круги тремтячі. «То be or not to be?..»
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ:
епітети: «порожній простір», «муза винозора», «очі безсмертні», «великая порада», «великі перелоги», «поплутані стежинки», «дикі пущі», «високі кручі», «темні, тихі води», «орлиний клекіт», «круг тремтячий», «дикі нетрі», «простор безмежний», «ясна блискавиця», «золотий вінець», «барвисті крила»;
метафори: «не літай так буйно», «не бий крильми», «стежинки йдуть на безвість», «тихі води все стоять мовчазно», «з ліри скувати рало», «струнами крила прив’язати», «в диких нетрях пробивать дорогу», «вхопити з хмари ясну блискавицю», «злинути орлицею високо», «зірвати з зірки золотий вінець», «запалати світлом опівночі»;
риторичні звертання: «стій, серце, стій», «вгамуйся, думко», «ти, музо винозора, не сліпи», «скажи мені, пораднице надземна», «мовчиш ти, горда музо», «о чарівнице, стій»;
асонанс: «і дикі пущі, і високі кручі, і темні, тихі води»;
порівняння: «світло миттю згасне, як метеор», «я впаду, неначе камінь».
Объяснение:
история нашего напрочь связана с историей нашего настоящего.
Наука история человеку нужна для понимания процессов и законов, по которым живет общество. Знать историю полезно, каждому, чтоб не повторять рас ошибок предшественников, суметь, сравнив ситуации, сориентироваться и найти правильное решение.
Также наука история очень понимать других людей: их исторически сложившиеся верования, традиции, привычки, взгляды. Даже мировоззрение и менталитет народов в целом.
История дает нам множество живых, готовых примеров причин и следствий, связей по типу «какие поступки и действия к чему приводят», примеров достижений и успехов.
Например, создание Чингисханом великолепно оснащенной, бое и дисциплинированной армии привело к завоеванию «половины мира», в том числе древнерусских земель. Одновременно с этим - е разрушению массы городов, гибели талантливых людей – ремесленников, ученых, художников средневековья.
Еще наука история дает много успешных примеров для подражания, которые вдохновляют и мотивируют современника, толкают его на новые свершения. История расставляет точки над «и»: она показывает, кто прав, а кто неправ. Вот еще один пример из истории. Многим россиянам известно имя их соотечественника, ученого-самоучки, основоположника теоретической космонавтики Константина Циолковского. Он, позже названный «отцом русских ракет», публиковал свои исследования в те годы (в конце 19-го века, точнее), когда о космонавтике почти никто из населения планеты и слыхом не слыхивал.
История в его лице дает отличный пример человека, усердно работавшего, будучи уверенным в своей правоте, несмотря на долгое полное отсутствие признания, опередившего свое время, заложившего фундамент для будущего, для нового развития общества.
В конце концов, история рассказывает нам массу интересного: любопытных фактов, загадочных событий, парадоксов, смешных и позитивных случаев, раскрывает тайны, передает бесценный опыт поколений любовь к знаниям уже влечет человека к изучению истории.