Написати письмовий твір по твору ,,Тореадори з васюківки,,
За планом:
Орієнтовний план
1. Дитинство – чарівна пора для пригод та мрій.
2. Великі фантазери – Ява Рень і Павлуша Завгородній.
3. Друзі Митько та Сергій – справжні дослідники, слідопити та шукачі
пригод.
4. Твір Лесі Ворониної – повість про виховання гідності та мужності.
Відповідь:
Розділ 14
Персонажі: Аля, Недоладько, Недоштанько
Події: Аля після розмови з Недоролем Десятим зустрічається з Недоладьком і Недоштаньком. Аля каже друзям, що дорогу з Недоладії знає Недочеревик. Хлопці впевнені у тому, що Недочеревик нікому не відкриє таємниці, але Аля каже, що їй хоч би дізнатися де живе карлик. Недоштанько зізнається, що знає, де живе Недочеревик.
Розділ 15
Персонажі: Аля, Недоладько, Недочеревик
Події: Недоладько показує Алі де будинок Недочеревика. Аля потрапляє в цей дивний будинок, у якому здійснюються майже всі бажання. У одній з кімнат Аля бачить карлика Недочеревика.
Розділ 16
Персонажі: Аля, Недоладько, Недочеревик
Події: Аля ігає за тим як Недочеревик читає якусь книгу, а потім раптово кудись поспішає. Аля читає чарівну книгу, у якій вона знаходить інструкцію як повернутися з Недоладії додому. А ще у книзі є список тих, хто теж має звичку залишати недоробленими якісь справи і забирає цей список собі. Аля виходить з будинку і зустрічається з Недоладьком.
Розділ 17
Персонажі: Аля, Недоладько, Недоштанько, бабуся Недокватирка, інші недоладяни.
Події: Аля зустрічається з друзями і іншими недоладянами, які прийшли допомагати Алі. Бабуся Недокватирка просить, щоб Аля їй до і відремонтувала її - докрутила гвинтик. Аля виконує це прохання. Всі дружно повертаються до Недотелю, де Аля зізнається, що саме вона недомалювала Першого Недорадника і обіцяє після повернення додому домалювати його, щоб можна була визволити Недоладію від його влади. Ще Аля розказує, що обов"язково потрібно знайти годинникаря, який зміг би полагодити годинник на королівському замку. Недокватирка каже, що такий майстер є. Звати його Недождень, але він боїться кари Першого Недорадника. Друзі вирішують таки спробувати вмовити годинникаря полагодити годинник
Пояснення:
«Любіть Україну!» — це палке слово поета, мовлене в радісну годину визволення української землі.
В. Сосюра створив ліричний образ «вишневої України», який оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче на полотні вправного живописця. Сердечно, мовби в душу заглядаючи, звертається поет, зокрема, до кожного з нас і до всього народу:
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Поет змальовує Україну, як «в світі єдину, одну», в зірках, у квітці, в пташині, у хвилях Дніпра — в тому вічному й нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шумлять верби над ставами, сяють вогні електростанцій.
Ми всотуємо українську пісню, думу, красу українських національних святинь, які нагадують золоті моря пшениці в неозорих степах, сердечно любимо Україну «у сні й наяву, любимо і красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну».
Український народ «своїми ділами» завоював пошану й повагу інших народів, і ми повік не забудемо звитяг славного лицарства запорізького, тих безсмертних оборонців нашого краю, нашого козацького роду.
Поет у творі звертається до всіх узагалі і до кожного зокрема.
Анафора «Любіть Україну» робить вірш струнким і композиційно завершеним.
Поетове слово звучить щиро й безпосередньо. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до юнака:
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
І сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!
Палким закликом-заповітом завершується високопатріотична поезія В. Сосюри:
Всім серцем любіть Україну свою,—
І вічні ми будемо з нею.