На сучасному етапі розвитку фольклористики значну увагу вчені приділяють вивченню регіональних особливостей текстів легенд і переказів. Запропонований у добірці фольклорний матеріал із Центрального, Західного та Східного Поділля дає можливість глибше осмислити українську уснословесну спадщину цього етнографічного регіону і з’ясувати роль народної топонімічної прози у житті подолян, яких упродовж багатьох століть намагалися позбавити національної історичної пам’яті. Цікавою знахідкою фольклорних текстів стали оповідки про місцеві самобутні назви населених пунктів і їх закутків, мікротопоніми, гідроніми тощо. Варто зазначити, що топонімічний спектр прози є найбільше запотребованим серед сучасного населення Поділля і найменш вивчений у фольклористиці. Адже це той пласт культури, який упродовж тривалого часу утримував життєвий досвід природобачення та історію подолян. Основу фольклорних матеріалів складають тексти двох жанрово-тематичних різновидів – топонімічної легенди і топонімічного переказу. Сюжетну канву основної частини записаної прози визначили історичні події, які пов’язані з руйнацією міст і сіл Поділля турками й татарами. Співзвучного, але видозміненого змісту набули прозові твори антропонімічного циклу («Про походження назви села Галайківці», «Походження назви села Будне»). Часто трапляються уснопоетичні тексти, які пояснюють зміст назви через звукове співзвуччя за предметно-географічними ознаками («Авратин», «Бабинці»). Відомості про унікальні фортифікаційні можливості Товтрового кряжу, які були здавна відомі місцевому населенню, стали основою сюжету маловідомої народної легенди «Горигляди». У добірку ввійшли також тексти про історію походження гідронімів Подільського краю. Вони пояснюють етимологію нововіднайдених назв річок, джерел, криниць тощо («Регіна», «Про Іллівську криничку», «Ващукові криниці»). До цієї групи топонімічних легенд і переказів належать фольклорні твори про незвичайні природні об’єкти («Вікно», «Про панову Безодню»). Невіддільною від людського світобачення залишається флора і фауна, відомості про яку відобразилися у значному масиві подільських легенд і переказів. Це оповідки про народні назви гір, скель («Іванова гора», «Про гору Ганусиско», «Скеля кохання»), а також мікротопонімів («Денисів клин», «Коцупеєве поле», «Ковальова долина»).
