Дуже цікаве запитання, кого можна вважати справжнім другом? впродовж всьго життя ми контактуємо з величезною кількістю різних людей. кожен з них залишає свій слід в нашій долі. це може бути красивий спогад, від якого стає тепло на душі, або стійке враження від років проведених разом. хтось з цих людей здається ідеальним, рік за роком ми сумуємо за такими друзями, хоч і спілкувалися лише раз або двічі. інші люди викликають сумні спогади. таких ми називаємо товаришами по нещастю. зазвичай це людина, яка завжди уважно вислухає, і поділиться власними проблемами. але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга? моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс. існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе. прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя. саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.
Відповідь: Нещодавно на уроці української літератури ми з однокласниками прочитали твір Вінграновського "Сіроманець". Ця повість навчає усвідомленню того, що людина і природа - єдине ціле. Маленький хлопчик потоваришував із воком, став йому щирим та відданим другом. Тому цей твір навчає ще дружбі.
Хто з нас має такого прекрасного друга, як головний герой твору? Я думаю, не багато людей можуть похвалитися наявністю людини, яка буде не тільки в радощах, а й у біді. Коли Сіроманець захворів, хлопчик домовився з лікарем про прийом. Він намагався вилікувати свого товариша, зробити так, щоб він мав повноцінне життя. "Сіроманець" Вінграновського - це твір про цінність дружби, важливість милосердя та співпереживання в житті кожної особистості. Ця повість дуже сильна, адже навчає бути добрішими одне до одного та жити в гармонії з природою.
але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга?
моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс.
існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе.
прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя.
саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.
Запитання: Чого навчає повість "Сіроманець"?
Відповідь: Нещодавно на уроці української літератури ми з однокласниками прочитали твір Вінграновського "Сіроманець". Ця повість навчає усвідомленню того, що людина і природа - єдине ціле. Маленький хлопчик потоваришував із воком, став йому щирим та відданим другом. Тому цей твір навчає ще дружбі.
Хто з нас має такого прекрасного друга, як головний герой твору? Я думаю, не багато людей можуть похвалитися наявністю людини, яка буде не тільки в радощах, а й у біді. Коли Сіроманець захворів, хлопчик домовився з лікарем про прийом. Він намагався вилікувати свого товариша, зробити так, щоб він мав повноцінне життя. "Сіроманець" Вінграновського - це твір про цінність дружби, важливість милосердя та співпереживання в житті кожної особистості. Ця повість дуже сильна, адже навчає бути добрішими одне до одного та жити в гармонії з природою.