В цьому творі розповідається про те, як після Великої Вітчизняної війни полонені німецькі солдати відбудовували невеличке українське містечко. Незважаючи на всі жахи, які довелося перенести місцевим мешканцям за роки війни, вони не мають ненависті до полонених.
Вони навіть співчувають їм, жителям містечка скоріше жаль цих німців, і тому вони намагаються хто чим до полоненим. Українці дають їм одяг і їжу, хоча й самі ще голодують. Тільки діти подекуди вороже ставляться до незваних чужинців. Але, незважаючи на це, німці люблять місцевих дітлахів, бо бачать в них своїх дітей, які залишилися на їхній батьківщині. Своїм доброзичливими ставленням до жорстоких дітей із групи полонених виділяється хворий на сухоти и завжди брудний німець за ім’ям Фрідріх. Він постійно намагається розважити дітлахів, співає їм пісні, робить для них прикраси із кусочків цегли і по-усякому їх пестить.
Бджола — мала трудівничка, яка день і ніч збирає пилок з квіток, не маючи часу на відпочинок. Цікаво, що вона не потребує відпочинку, адже її робота дає їй справжнє задоволення.Саме до бджоли ми можемо застосувати ідею «сродної» праці, яку у свій час проповідував Григорій Сковорода. У чому полягала суть «сродності»? У тому, що кожна людина повинна знайти своє призначення у житті та незмінно рухатися в цьому напрямку. Тільки улюблена справа допомагає людині відчувати себе щасливою та сповненою життєвих сил.заняття, яке є справою всього життя, може до оточенню. І це ми добре бачимо у Сковороди, Шевченка, які прагнули через своє могутнє слово підняти свій народ до рішучих дій. Шевченко робив це відкрито, адже кожен його твір був закликом. У Сковороди суть заклику потрібно шукати більш глибоко.Бджола постійно трудиться, не знаючи втоми. А може, вона просто не показує її. А чи ми знаємо своє покликання у житті, що ми відчуваємо, коли починаємо займатися улюбленою справою. І які почуття викликає заняття справою, що не подобається? Отож треба зробити для себе правильні висновки.
В цьому творі розповідається про те, як після Великої Вітчизняної війни полонені німецькі солдати відбудовували невеличке українське містечко. Незважаючи на всі жахи, які довелося перенести місцевим мешканцям за роки війни, вони не мають ненависті до полонених.
Вони навіть співчувають їм, жителям містечка скоріше жаль цих німців, і тому вони намагаються хто чим до полоненим. Українці дають їм одяг і їжу, хоча й самі ще голодують. Тільки діти подекуди вороже ставляться до незваних чужинців. Але, незважаючи на це, німці люблять місцевих дітлахів, бо бачать в них своїх дітей, які залишилися на їхній батьківщині. Своїм доброзичливими ставленням до жорстоких дітей із групи полонених виділяється хворий на сухоти и завжди брудний німець за ім’ям Фрідріх. Він постійно намагається розважити дітлахів, співає їм пісні, робить для них прикраси із кусочків цегли і по-усякому їх пестить.
Объяснение: