"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
І. Легендарний поет казкового краю.
1) Україна — країна смутку і краси.
2) Народження майбутнього співця української нації.
3) Дивна доля новонародженого кріпака.
ІІ. Однорічна дитинка наодинці.
1) Недоросла нянька Катерина.
2) Лукава тварина з хижими очима.
3) Довгі дитячі муки.
4) Повернення Катрі.
ІІІ. Дитяче бурлакування Тараса малюка за природою.
2) Найгірша в усьому селі хата.
3) Невесела вечеря через зникнення Тараса.
4) Розмова з сусідом.
5) Повернення малого волоцюги додому.
6) Тарасові розповіді про свою мандрівку.
ІV. Шкільні роки Т. Г. Шевченка.
1) Цікаві історії від діда Івана.
2) Помста Тараса-гайдамаки.
3) Співуча Звенигородщина.
4) Любов Тарасика до народних пісень.
5) У дяковій хаті.
6) Потяг хлопця до словесної творчості.
7) Смерть матері, а згодом і батька Тараса.
8) Тяжкі роки служби в школі.
9) Зшиточок з піснями, щедрівками й псалмами.
10)Жага юного Шевченка до малювання.
11) Відвідування лисянського дяка-маляра.
V. Тарасове бажання стати маляром.
1) Примушення до роботи хатнім наймитом.
2) Відмова славного маляра з села Тарасівки.
3) Двотижневе випробування у хлипнівського маляра.
4) Візит Тараса у Вільшану за дозволом
5) Кухарство замість малярства.
6) Відчуття на собі залізних ланцюгів рабства.
7) Прагнення до боротьби і надія на краще майбутнє.