"О, - полегшено зітхнув я. -Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька) "... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс." "Зоологї? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам зії уроків тікав?" "I голова ж у тебе, Митько." "Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили pізноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..." "Але ж головний у нашій експедиції ти." "Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювалa із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати pівноцінними чи просто вдалими." "I взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."
На мою думку, твір Олександра Гавриша є надзвичайно цікавим та захоплюючим. Також з нього я дізналась про визначну особистість свого часу. Знаний на весь світ силач Іван Сила був нашим земляком. Головний персонаж показав, що мрії можуть збуватися. І в цьому неабияк допомагає цілеспрямованість. Твір вчить не опускати руки у важких випробуваннях. Мужність та сила волі Івана Сили не можуть не захоплювати читача. А головне, що незважаючи на славу, він залишався порядною особистістю. Я раджу одноліткам прочитати цей захоплюючий твір так, як цей твір мене навчив по іншому ставитися до всесвіту.
Объяснение:
"О, - полегшено зітхнув я. -Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька) "... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс." "Зоологї? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам зії уроків тікав?" "I голова ж у тебе, Митько." "Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили pізноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..." "Але ж головний у нашій експедиції ти." "Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювалa із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати pівноцінними чи просто вдалими." "I взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."
На мою думку, твір Олександра Гавриша є надзвичайно цікавим та захоплюючим. Також з нього я дізналась про визначну особистість свого часу. Знаний на весь світ силач Іван Сила був нашим земляком. Головний персонаж показав, що мрії можуть збуватися. І в цьому неабияк допомагає цілеспрямованість. Твір вчить не опускати руки у важких випробуваннях. Мужність та сила волі Івана Сили не можуть не захоплювати читача. А головне, що незважаючи на славу, він залишався порядною особистістю. Я раджу одноліткам прочитати цей захоплюючий твір так, як цей твір мене навчив по іншому ставитися до всесвіту.