Творчість відомого українського письменника Б. Харчука вчить кожного з нас виховувати в собі бережливе ставлення до оточуючої природи, до її краси. Його твори здатні з самого дитинства прищепити читачам риси доброти, чуйності і відповідальності за оточуючий нас світ. Частіш усього ми бачимо непорозуміння людей до тих, хто знаходить підтримку і порозуміння саме у природі. На основі прочитаних мною творів я маю змогу зробити висновок, що людина і природа міцно і назавжди взаємопов’язані друг з другом. І тому ми повинні сприймати оточуючу нас природу не тільки очима, а й серцем і душею.
Ми повинні наслідувати справі героя творів Б. Харчука та робити все, що є в наших силах для збереження природи, для її розуміння і для найбільшого з нею зближення. Ніколи не слід знищувати рослинний світ, ніколи не слід ображати тварин, бо все те, що нас оточує у житті – теж живе. Прикладом для нас може служити Планетник – герой однойменного оповідання Б. Харчука, про якого він написав: «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави – усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?». Про це ж саме говорить багато повір’їв та народних легенд українського народу, які досить часто зустрічаються у творах письменника.
Для більшості творів Б. Харчука притаманна думка про збереження природи і її краси, і саме цю думку ми ніколи не повинні забувати, зробивши прикладом для себе і своїх вчинків героїв творчості письменника. Для того, щоб стати гідним членом нашого суспільства, «щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».
Кайдашиха переживала після зникнення Мелашки. "Кайдашиха ридала, бо почувала свою провину. Несподіване горе впало на неї, неначе камінь з неба". Після недовгих роздумів насмейній раді Кайдашиха вирішила йти разом з Балашихою та Лавріном на пошуки Мелашки.
На мій погляд, Мотря не була вже таким страшним нелюдом і звіром, щоб не відчувати жалю або не переживати за близьких їх людей. Мені здається,щоякби зникла невістка Мотрі, то вона також місця бсобі не знаходила, але от чи покинула б вона господарку, дім, чоловіка,щоб йти невідомо куди на пошуки - не впевнена.
Думаю, що обидві ці жінки, не дивлячись на їх непростий характер, все ж таки були в першу чергу жінками, які люблять своїх близьких і піклуються про них. Але Мотря більш скупіша і в першу чергу продумала б фінансову сторону проблеми і свою вигоду.
Пояснення:
Кайдашиха втерла сльози рукавом і терпіла не менше од Балашихи. . Довго плакали та сумували Кайдаші й Балаші. Кайдашиха, Балашиха та Лаврін постановили йти до Києва та шукать Мелашки. Балашиха вернулась на час у Бієвці, щоб тільки забрать на дорогу одежу та харч, і вони втрьох зараз-таки того дня пішли до Києва.
Творчість відомого українського письменника Б. Харчука вчить кожного з нас виховувати в собі бережливе ставлення до оточуючої природи, до її краси. Його твори здатні з самого дитинства прищепити читачам риси доброти, чуйності і відповідальності за оточуючий нас світ. Частіш усього ми бачимо непорозуміння людей до тих, хто знаходить підтримку і порозуміння саме у природі. На основі прочитаних мною творів я маю змогу зробити висновок, що людина і природа міцно і назавжди взаємопов’язані друг з другом. І тому ми повинні сприймати оточуючу нас природу не тільки очима, а й серцем і душею.
Ми повинні наслідувати справі героя творів Б. Харчука та робити все, що є в наших силах для збереження природи, для її розуміння і для найбільшого з нею зближення. Ніколи не слід знищувати рослинний світ, ніколи не слід ображати тварин, бо все те, що нас оточує у житті – теж живе. Прикладом для нас може служити Планетник – герой однойменного оповідання Б. Харчука, про якого він написав: «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави – усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?». Про це ж саме говорить багато повір’їв та народних легенд українського народу, які досить часто зустрічаються у творах письменника.
Для більшості творів Б. Харчука притаманна думка про збереження природи і її краси, і саме цю думку ми ніколи не повинні забувати, зробивши прикладом для себе і своїх вчинків героїв творчості письменника. Для того, щоб стати гідним членом нашого суспільства, «щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».
Відповідь:
Кайдашиха переживала після зникнення Мелашки. "Кайдашиха ридала, бо почувала свою провину. Несподіване горе впало на неї, неначе камінь з неба". Після недовгих роздумів насмейній раді Кайдашиха вирішила йти разом з Балашихою та Лавріном на пошуки Мелашки.
На мій погляд, Мотря не була вже таким страшним нелюдом і звіром, щоб не відчувати жалю або не переживати за близьких їх людей. Мені здається,щоякби зникла невістка Мотрі, то вона також місця бсобі не знаходила, але от чи покинула б вона господарку, дім, чоловіка,щоб йти невідомо куди на пошуки - не впевнена.
Думаю, що обидві ці жінки, не дивлячись на їх непростий характер, все ж таки були в першу чергу жінками, які люблять своїх близьких і піклуються про них. Але Мотря більш скупіша і в першу чергу продумала б фінансову сторону проблеми і свою вигоду.
Пояснення:
Кайдашиха втерла сльози рукавом і терпіла не менше од Балашихи. . Довго плакали та сумували Кайдаші й Балаші. Кайдашиха, Балашиха та Лаврін постановили йти до Києва та шукать Мелашки. Балашиха вернулась на час у Бієвці, щоб тільки забрать на дорогу одежу та харч, і вони втрьох зараз-таки того дня пішли до Києва.