Дракон Григорий (добрый, пишет стихи, не хочет делать людям зла) Отшельник (учит грамоте, хотя и пытается Григория, но со страхом, ему это не удается) князь (мечтает, чтобы Григория убил рыцарь) рыцарь Лаврентий Место: Галичина Время: Средневековье В книге Юрия Винничука "Место для дракона" все переворачивается с ног на голову: дракон вовсе не февраль и кровожадный хищник, поедающий пышных молодых, а хороший травоядный мечтатель и романтик. Радуется бабочкам, пишет стихи и читает Библию. У его пещеры вместо человеческих останков радуют глаз ухоженные клумбочки мальв, а свое пламенное дыхание он направляет только вверх - чтобы не уничтожать природу. А самое интересное, что дракон, он же Григорий, пишет стихи.
Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив Воєводство дати. А король йому й сказав: «Відгадай три штуки, Відгадаєш — тоді на! А як ні — на муки! Перша штука: скільки зір В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світу! Третя штука: угадай, Що думати буду? І от тобі цілий рік Для того розсуду!» Відійшов біагач назад Та так йому нудно! Не вгадати — так біда, А вгадати — трудно! Сидить, плаче, неборак; Козак проїжджає... «Чого плачете ви так?» — Багача питає. Той і каже, так і так!.. «Не журіться, діду! Коли так, то я за вас На відвіт поїду!» І палицю в руки взяв, В кожух одягнувся, Чорні вуса підбілив, В чоботи узувся. І чимдуж до короля... Король поглядає, «А що, пане, скілько зір?» З міною питає. А той поли ті підняв, Чи як довелося: — Стілько,— каже,— в небі зір, Скілько тут волосся. Задумався сам король Від сего відвіту. «Ану,— каже,— покажи Середину світу!» А той палицю підняв, Може, з піваршина, Та в підлогу нею гуп: — Отут середина! Почухався наш король, Ще раз поглядає. «Що ж я думаю тепер?» — Козака питає. — Думаєте, що я пан! «Або що за річі?» — То ті річі, що не пан, А козак із Січі! Здивувався наш король, Подарував тому, А козака відіслав В золоті додому!
Джерело: http://fizika-ili-himija.ru/mistse-dlya-drakona-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © fizika-ili-himija.ru
Короля благати,
Щоб король йому зволив
Воєводство дати.
А король йому й сказав:
«Відгадай три штуки,
Відгадаєш — тоді на!
А як ні — на муки!
Перша штука: скільки зір
В небі серед літа?
Друга штука: покажи
Середину світу!
Третя штука: угадай,
Що думати буду?
І от тобі цілий рік
Для того розсуду!»
Відійшов біагач назад
Та так йому нудно!
Не вгадати — так біда,
А вгадати — трудно!
Сидить, плаче, неборак;
Козак проїжджає...
«Чого плачете ви так?» —
Багача питає.
Той і каже, так і так!..
«Не журіться, діду!
Коли так, то я за вас
На відвіт поїду!»
І палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорні вуса підбілив,
В чоботи узувся.
І чимдуж до короля...
Король поглядає,
«А що, пане, скілько зір?»
З міною питає.
А той поли ті підняв,
Чи як довелося:
— Стілько,— каже,— в небі зір,
Скілько тут волосся.
Задумався сам король
Від сего відвіту.
«Ану,— каже,— покажи
Середину світу!»
А той палицю підняв,
Може, з піваршина,
Та в підлогу нею гуп:
— Отут середина!
Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
«Що ж я думаю тепер?» —
Козака питає.
— Думаєте, що я пан!
«Або що за річі?»
— То ті річі, що не пан,
А козак із Січі!
Здивувався наш король,
Подарував тому,
А козака відіслав
В золоті додому!