Зачарованість красою природи Лесею Українкою і спочатку жалкування, що ця іскриста весна обмайнула її стороною, і вона не відчула ніжність пелюсток квітів, запаху їхнього нектару, що весна не доторкнулась до неї зі своєю розкішною квітучістю..Але після - велика благодарність їй за те, що вона таки дмухнула не неї свіжим повітрям, за те, що заглянули до неї уквітчані білими квітами гілки, душа її ніколи не забуде цього подарунку природи.
